Здоров'я та краса Консультація лікаря

Запліднення – штучне, а диво – справжнє. Які шанси народити?

Протипоказами є соматичні або психічні захворювання, деформації або аномалії будови матки, що перешкоджають виношуванню вагітності.

Дитина змінює життя подружжя, наповнює його новим змістом. Але, на жаль, трапляється, коли замість радості батьківства пара потерпає від проблеми непліддя. Та навіть у такому випадку не варто впадати у відчай: сучасна репродуктивна медицина спроможна зарадити цій проблемі. Сьогодні все більше українських дітей народжується внаслідок штучного запліднення. На допомогу неплідним парам приходять допоміжні репродуктивні технології – лікування непліддя, при якому запліднення здійснюється в умовах in vitro, коли репродуктивні клітини – яйцеклітина та сперматозоїд – зустрічаються й утворюють ембріон поза організмом майбутньої мами. І лише згодом ембріон переносять у порожнину матки жінки. Про тонкощі проведення штучного запліднення розповідає лікар-репродуктолог Ореста МАРИЩУК.

– Що сучасна медицина пропонує парам, які не можуть народити дітей?

– Якщо впродовж року регулярного статевого життя без застосування засобів контрацепції жінка не вагітніє, пара вважається неплідною. Непліддя – це спільна проблема чоловіка і жінки. За статистикою, у 40% випадків йдеться про чоловіче непліддя, ще у 40% – про жіноче, а 15% – змішаного ґенезу. Тому аби з’ясувати його причину, обстежують обох. У залежності від результатів обстеження призначають лікування. Спершу пропонуються більш консервативні методи, які допомагають досягнути природної вагітності. Якщо не вдається, застосовують так звані допоміжні репродуктивні технології. Однією з таких є запліднення in vitro, так зване штучне запліднення, яке відбувається поза організмом жінки.

– У яких випадках найчастіше вдаються до штучного запліднення?

– Усе залежить від фактора, який призводить до непліддя. Якщо йдеться про жіноче непліддя, то це насамперед відсутність або повна непрохідність маткових труб, а також злуки, які утворюються  внаслідок оперативних втручань, позаматкової вагітності та запальних процесів та не дають жінці завагітніти природнім шляхом. Ще одним фактором є ендометріоз: якщо  після медикаментозного чи хірургічного лікування жінка все одно не може завагітніти. Показом до проведення запліднення in vitro є кількаразова  безуспішна інсемінація (введення активно рухливих сперматозоїдів безпосередньо у порожнину матки).
Особливу увагу хочеться приділити віку подружжя. Це актуально зараз, коли відбулася зміна репродуктивної поведінки жінки, яка намагається спочатку зробити кар’єру, а потім народити дитину. Найактивніший період зачаття припадає на вік 20–30 років. Після 35–36 років овуляторний резерв (потенціал вироблення яйцеклітин) знижується вдвічі, а до 40 років ймовірність спонтанної вагітності складає всього 10% порівняно з 20-річним віком.
Щодо чоловіків, допоміжні репродуктивні технології застосовують у разі, коли є проблеми із кількістю і якістю сперми: недостатня кількість або рухливість сперматозоїдів, патологічні зміни у структурі сперматозоїдів. Фертильність чоловіків повільно починає знижуватись після  40 років. Тому,чим швидше пара звернеться до фахівців за консультацією,тим більше шансів на успіх!

– А кому запліднення in vitro протипоказане?

– Протипоказами є соматичні або психічні захворювання, деформації або аномалії будови матки, що перешкоджають виношуванню вагітності, а також злоякісні захворювання, гострі запальні процеси органів малого тазу.

– Як власне відбувається штучне запліднення?

– Передовсім жінка проходить стандартне обстеження, що включає контроль менструального циклу і овуляції, визначення вмісту гормонів у крові, УЗД органів малого тазу, оцінку прохідності маткових труб, клінічне обстеження крові, ТОRCH-інфекції. Також проводять обстеження чоловіка, аби з’ясувати характеристики його сперми та перевірити наявність інфекцій. Тоді приступають безпосередньо до процедури запліднення in vitro.

Жінці ін’єкційно вводять препарати для стимуляції росту фолікулів у яйниках. На стадії максимального дозрівання під загальним знеболенням проводять пункцію  фолікулів, аспірують їх вміст та отримують ооцити. Того ж дня чоловік здає сперму. За допомогою певної  методики проводиться обробка сперми, і активно рухливими сперматозоїдами запліднюють ооцити. Далі ембріологи  слідкують  за поділом заплідненої яйцеклітини і на третій-п’ятий день після пункції (залежно від стану ендометрію і яйників) проводять ембріотрансфер, тобто перенесення життєздатного якісного ембріона (максимум двох) у порожнину матки. Далі відбувається контроль за перебігом вагітності.

Решту життєздатних ембріонів піддають кріо-консервації, тобто  заморожуванню. І коли жінка через кілька років захоче народити ще одну дитину, їй можна буде перенести у порожнину матки її ж ембріони без стимуляції і гормонального навантаження. У  нашій клініці були такі випадки: жінки народжували здорових немовлят, скориставшись своїм замороженим ембріоном.

Якщо у жінки не можна добитися дозрівання власних яйцеклітин або вони низької якості, можна запліднити донорську яйцеклітину спермою чоловіка і перенести її жінці. Можна також скористатися донорською спермою.

– Чи можна при штучному заплідненні вибрати стать дитини?

– Так, у декількох клініках в Україні є можливість генетично обстежити ембріон, у тому числі з’ясувати стать майбутньої дитини. Це важливо у тому разі, коли чоловік або жінка мають генетичні порушення, які можуть передаватися спадково . У такому разі досліджують ембріони і переносять тільки ті, які є генетично здоровими.

– Які шанси завагітніти після штучного запліднення?

– Загалом успішне запліднення in vitro із першої спроби відбувається у 30–35% випадків. Якщо жінка не вагітніє, з’ясовується причина і призначається лікування. Жінка має високі шанси завагітніти після повторної спроби. Буває й таке, що вагітність відбувається, але на якомусь етапі завмирає або відбувається мимовільний викидень. У такому разі виникає потреба проведення генетичного обстеження. Бувають випадки, що після стимуляції суперовуляції та запліднення in vitro  імплантація ембріону не відбувається, за певних причин,  і жінка не вагітніє, але згодом вагітність наступає природнім шляхом, так як гормональна стимуляція створила сприятливий фон в її організмі. А буває таке, що перша вагітність відбувається штучним шляхом, а вже друга – природнім.

Невдача першої спроби екстракорпорального запліднення  ще не означає, що цей метод виявився неефективний, скільки з кожною наступною спробою сумарні шанси завагітніти істотно зростають і за рік лікування досягають 90%.