Дитина змінює життя подружжя, наповнює його новим змістом. Але, на жаль, трапляється, коли замість радості батьківства пара потерпає від проблеми непліддя. Та навіть у такому випадку не варто впадати у відчай: сучасна репродуктивна медицина спроможна зарадити цій проблемі. Сьогодні все більше українських дітей народжується внаслідок штучного запліднення. На допомогу неплідним парам приходять допоміжні репродуктивні технології – лікування непліддя, при якому запліднення здійснюється в умовах in vitro, коли репродуктивні клітини – яйцеклітина та сперматозоїд – зустрічаються й утворюють ембріон поза організмом майбутньої мами. І лише згодом ембріон переносять у порожнину матки жінки. Про тонкощі проведення штучного запліднення розповідає лікар-репродуктолог Ореста МАРИЩУК.

– Що сучасна медицина пропонує парам, які не можуть народити дітей?

– Якщо впродовж року регулярного статевого життя без застосування засобів контрацепції жінка не вагітніє, пара вважається неплідною. Непліддя – це спільна проблема чоловіка і жінки. За статистикою, у 40% випадків йдеться про чоловіче непліддя, ще у 40% – про жіноче, а 15% – змішаного ґенезу. Тому аби з’ясувати його причину, обстежують обох. У залежності від результатів обстеження призначають лікування. Спершу пропонуються більш консервативні методи, які допомагають досягнути природної вагітності. Якщо не вдається, застосовують так звані допоміжні репродуктивні технології. Однією з таких є запліднення in vitro, так зване штучне запліднення, яке відбувається поза організмом жінки.

– У яких випадках найчастіше вдаються до штучного запліднення?

– Усе залежить від фактора, який призводить до непліддя. Якщо йдеться про жіноче непліддя, то це насамперед відсутність або повна непрохідність маткових труб, а також злуки, які утворюються  внаслідок оперативних втручань, позаматкової вагітності та запальних процесів та не дають жінці завагітніти природнім шляхом. Ще одним фактором є ендометріоз: якщо  після медикаментозного чи хірургічного лікування жінка все одно не може завагітніти. Показом до проведення запліднення in vitro є кількаразова  безуспішна інсемінація (введення активно рухливих сперматозоїдів безпосередньо у порожнину матки).
Особливу увагу хочеться приділити віку подружжя. Це актуально зараз, коли відбулася зміна репродуктивної поведінки жінки, яка намагається спочатку зробити кар’єру, а потім народити дитину. Найактивніший період зачаття припадає на вік 20–30 років. Після 35–36 років овуляторний резерв (потенціал вироблення яйцеклітин) знижується вдвічі, а до 40 років ймовірність спонтанної вагітності складає всього 10% порівняно з 20-річним віком.
Щодо чоловіків, допоміжні репродуктивні технології застосовують у разі, коли є проблеми із кількістю і якістю сперми: недостатня кількість або рухливість сперматозоїдів, патологічні зміни у структурі сперматозоїдів. Фертильність чоловіків повільно починає знижуватись після  40 років. Тому,чим швидше пара звернеться до фахівців за консультацією,тим більше шансів на успіх!

– А кому запліднення in vitro протипоказане?

– Протипоказами є соматичні або психічні захворювання, деформації або аномалії будови матки, що перешкоджають виношуванню вагітності, а також злоякісні захворювання, гострі запальні процеси органів малого тазу.

– Як власне відбувається штучне запліднення?

– Передовсім жінка проходить стандартне обстеження, що включає контроль менструального циклу і овуляції, визначення вмісту гормонів у крові, УЗД органів малого тазу, оцінку прохідності маткових труб, клінічне обстеження крові, ТОRCH-інфекції. Також проводять обстеження чоловіка, аби з’ясувати характеристики його сперми та перевірити наявність інфекцій. Тоді приступають безпосередньо до процедури запліднення in vitro.

Жінці ін’єкційно вводять препарати для стимуляції росту фолікулів у яйниках. На стадії максимального дозрівання під загальним знеболенням проводять пункцію  фолікулів, аспірують їх вміст та отримують ооцити. Того ж дня чоловік здає сперму. За допомогою певної  методики проводиться обробка сперми, і активно рухливими сперматозоїдами запліднюють ооцити. Далі ембріологи  слідкують  за поділом заплідненої яйцеклітини і на третій-п’ятий день після пункції (залежно від стану ендометрію і яйників) проводять ембріотрансфер, тобто перенесення життєздатного якісного ембріона (максимум двох) у порожнину матки. Далі відбувається контроль за перебігом вагітності.

Решту життєздатних ембріонів піддають кріо-консервації, тобто  заморожуванню. І коли жінка через кілька років захоче народити ще одну дитину, їй можна буде перенести у порожнину матки її ж ембріони без стимуляції і гормонального навантаження. У  нашій клініці були такі випадки: жінки народжували здорових немовлят, скориставшись своїм замороженим ембріоном.

Якщо у жінки не можна добитися дозрівання власних яйцеклітин або вони низької якості, можна запліднити донорську яйцеклітину спермою чоловіка і перенести її жінці. Можна також скористатися донорською спермою.

– Чи можна при штучному заплідненні вибрати стать дитини?

– Так, у декількох клініках в Україні є можливість генетично обстежити ембріон, у тому числі з’ясувати стать майбутньої дитини. Це важливо у тому разі, коли чоловік або жінка мають генетичні порушення, які можуть передаватися спадково . У такому разі досліджують ембріони і переносять тільки ті, які є генетично здоровими.

– Які шанси завагітніти після штучного запліднення?

– Загалом успішне запліднення in vitro із першої спроби відбувається у 30–35% випадків. Якщо жінка не вагітніє, з’ясовується причина і призначається лікування. Жінка має високі шанси завагітніти після повторної спроби. Буває й таке, що вагітність відбувається, але на якомусь етапі завмирає або відбувається мимовільний викидень. У такому разі виникає потреба проведення генетичного обстеження. Бувають випадки, що після стимуляції суперовуляції та запліднення in vitro  імплантація ембріону не відбувається, за певних причин,  і жінка не вагітніє, але згодом вагітність наступає природнім шляхом, так як гормональна стимуляція створила сприятливий фон в її організмі. А буває таке, що перша вагітність відбувається штучним шляхом, а вже друга – природнім.

Невдача першої спроби екстракорпорального запліднення  ще не означає, що цей метод виявився неефективний, скільки з кожною наступною спробою сумарні шанси завагітніти істотно зростають і за рік лікування досягають 90%.