Наші предки вірили, що весілля в останній місяць весни накличе на сім’ю біду. Тих, хто наважувався на таке, вважали легковажним і байдужим до свого майбутнього.

Свого часу травень називали маєм (на честь давньоримської богині весни Майї. Наші предки говорили: якщо вийдеш заміж у травні, усе життя будеш “маятися”, тобто переживати труднощі, жити у складних умовах. Тому й виникло таке повір’я.

Колись вважали, що доля пари, яка побереться у травні, буде важкою. Наприклад, подружжя не матиме дітей, житиме бідно.

Такий забобон вигадали ще з однієї причини. Зіграв роль соціально-економічний фактор. Травень — період, коли запаси старого урожаю уже закінчувалися, а новий ще не зібрали. Тож фактично сім’ї, які б хотіли організувати весілля, не змогли б нагодувати гостей. А відомо, що в давні часи все село сходилося на весільне застілля. Тому й робили все, аби у травні не святкувати одруження.

В Україні активно вірили у “травневий” забобон навіть у XIX — XX столітті. А дехто вірить і досі. Натомість найбільше весіль було восени. Адже в цей період люди завершували збирати урожай і могли відпочивати й веселитися. А от взимку українці не одружувались, як і в час жнив.

До речі, у травневі забобони вірять не в усіх країнах. Наприклад, білоруси вважають, що шлюб, укладений у травні, буде міцним і щасливим.