Коли мені було двадцять п’ять, я познайомилася з чоловіком, значно старшим за мене. Він красиво залицявся, але довго не міг мене зацікавити. Завалював квітами, запрошував у дорогі ресторани й подорожі. Він наполегливо упадав за мною, поки я не зрозуміла, що люблю його.
Це сталося в якийсь конкретний момент: я їхала в таксі й відчула — він мій чоловік. Раптом стала неважливою різниця у віці між нами, наші різні інтереси та те, що він одружений.
“Він обіцяв піти від неї”
Він пообіцяв залишити свою дружину заради мене. Ми почали жити разом, і це був казковий час: тільки секс і душевні розмови. Але одного дня у двері подзвонили. Це була його дружина Наталка. Вона благала мене відійти й не руйнувати їхню сім’ю, думати про їхню спільну дитину. Але я сказала, що люблю його й не віддам.
Поступово мій обранець почав поводитися дивно. Його настрій змінювався: він то несподівано катав мене на ковзанах, то замикався у собі на кілька днів. Через пів року наші стосунки закінчилися.
“Справжня любов”
Через шість років я вийшла заміж за ровесника. Ми жили щасливо, народилася донька. Ми разом будували бізнес і збирали гроші на будинок. Дванадцять років були ідеальними. Але потім чоловік змінився. Я дізналася, що у нього є коханка.
Виявилося, він витратив усі наші гроші на неї, знімав квартиру, катав на яхтах, водив у ресторани. Її теж звали Наталкою, і їй було двадцять п’ять.
“Бумеранг життя”
Коли я зателефонувала їй, намагалася пояснити, що вона завдає болю нашій родині. У відповідь почула те, що колись казала сама: «Я його люблю і буду боротися».
Зараз я розумію, якого болю завдала тій, першій Наталці. І щиро хочу попросити в неї вибачення. Життя повернуло мені все, помножене в десятки разів.
Недарма кажуть: «Свого щастя на чужому нещасті не побудуєш».
Радимо також прочитати:
- Зворушлива історія справжнього кохання, яка знайде відгук у кожному серці
- Три надії Марії: шлях до справжнього кохання
Авторка – Мирослава Кирилова
