В умовах затяжної весни розсада часто переростає. Пагінці витягуються, стають ламкими. Але й такі рослини можуть бути нормальним посадковим матеріалом. Потрібні тільки правильне висаджування та догляд.
Одна з найпоширеніших помилок полягає в тому, що перерослу розсаду деякі господарі намагаються заглиблювати у ґрунт значно більше, ніж інші рослини. Але це дає лише один результат – гальмування розвитку, затримання періоду плодоношення. Тим часом застарілі паростки треба висаджувати «лежачи». Корені та стебло вкладають у рівчик завглибшки 10–15 см і засипають вологим ґрунтом (на поверхні залишається 20–30 см рослини). Відтак варто рясно поливати.
Через два-три дні розсада прийметься, стебло потроху вирівняється. На тій його частині, що загорнена в землю, утвориться додаткова коренева система, яка сприяє посиленню росту рослини.
Є ще один спосіб, що його часто застосовують досвідчені городники. Аби переросла розсада не пропадала, довгі пагінці ділять на три-чотири частини і ставлять у банку з водою, як квіти. В таких умовах у рослин доволі швидко утворюється коренева система, відтак вони стають цілком придатними для висаджування на город. До того ж замість одного куща матимете аж три-чотири.
Та все ж найліпше не допускати, аби розсада переростала. Якщо погодні умови не дозволяють висаджувати у відкритий ґрунт, тоді застосовують прийоми затримування росту. Зокрема, за 8–10 днів до висадження варто підрізати коріння розсади на 6–7 см.
