“Середній син – йому вісім років – нещодавно почав раптово сумувати, що ж буде, коли раптом я помру. Аж до сліз доходить, хоча взагалі він мужній хлопчик, через синці та садна ніколи не плаче. Пригадую, що й зі мною таке було в дитинстві – мама якось потішала мене, а от як саме, не пригадаю. Хотілося б триматися якоїсь однієї лінії пояснень, та як тими поясненнями не нашкодити?”
Пояснення вашому синові навряд чи допоможуть, бо кожне пояснення – це раціоналізація. А від того, що ви скажете, приміром: «Не бійся, я не можу померти, тобі немає чого боятися!» – страх нікуди не дінеться.
Страх – це одна з фундаментальних емоцій, яка дуже важко піддається контролю. Перше, що можна зробити – визнати право вашого сина на це почуття і підтримати його, показати, що ви – поряд і готові захистити, допомогти, втішити, зрозуміти. Причин страху смерті може бути багато. За ним може ховатися навіть страх фізичних покарань. Смерть у родині, насильство, побачене в телевізорі чи на вулиці, інша стресова ситуація могли породити таку емоцію. Найновіші дослідження свідчать, що підсвідомість пам’ятає події навіть нашого народження, і пізніше (за умови травм та різних ускладнень) вони можуть дати про себе знати страшними снами, страхами, невпевненістю, безпідставною, здавалося б, тривогою.
Як цьому зарадити? Можна попросити сина намалювати ситуацію, яка його лякає. Потім цей малюнок можна порвати, випустивши на вітер, чи підпалити, чи знищити якось по-іншому. Також дитина може намалювати і своє почуття страху. Тобто нехай син підбере кольори, що, як йому здається, підходять до його відчуттів, надасть страху певну форму – чи грозової хмари, чи замкнених дверей, чи ще чогось, це може бути і просто абстракція. Запитайте у хлопчика, що він хотів би зробити зі своїм страхом. Так дитина вчиться давати раду емоціями.
Або запропонуйте синові скласти казку на тему свого страху. Можна пограти її в ролях, де головні герої – іграшки, ляльки, намальовані фігурки. Допоможіть синові змінити кінець у ситуації, якої він боїться. Хай якомога більше конкретизує її, наповнить деталями.
Проте якщо страх і надалі виявлятиметься – чи у снах, чи наяву – рекомендуємо не відтерміновувати візит до психолога.
