Чому діти б’ють собак та хто у цьому винен, розповідає психоконсультант Мирослава МУШКЕВИЧ.
Тварини вчать відповідальності
Будь-яка тварина, пташка, рибка відіграє у житті дитини дуже важливу роль. Особливо якщо вона живе в місті і мало часу проводить на природі. Тут велике значення має педагогічний аспект. Дитина дивиться за твариною, розуміє, що їй треба дати пити та їсти. Тварина виховує у малюка відповідальність. Зафіксовано, що люди, які мали в дитинстві тварин стають більш відповідальними, ніж ті, які їх не мали.
Малюк, у якої є тварина, має більше шансів познайомитися з іншими дітьми. Виходячи на вулицю із своїм домашнім улюбленцем дитина знайде прихильників, які захочуть підійти до неї і познайомитися. Діти, які мають домашніх тварин, швидше адаптуються в соціумі, краще переносять труднощі, образи.
Дитинка, яка має котика чи собачку, з ними бігає, грається. Тварини дуже добре знімають стрес і заміняють малюкові найкращого друга. У Великобританії проводили дослідження, де діти від 6–8 років розповідали, що тваринка є членом їхньої сім’ї. Любов до тварин стояла значно вище, ніж любов до вчителів. Були й такі діти, які ставили тварин на перше місце відразу після мами і тата. Деякі діти зображають на малюнках тваринок разом із членами своїх сімей.
Тварина – хороший захисник для дитини. З нею дитина відчуває себе впевненіше, не боїться залишатися вдома сама. Для дитини собаки в рейтингу захисників ідуть другі після тата. Малюки розмовляють з тваринами, розповідають їм те, що не можуть сказати дорослим.
«Тато б’є кота. Чому я не можу цього робити»
Деякі діти б’ють тварин і шокують батьків своїм ставленням до домашніх улюбленців. Це не стосується дітей до трьох років. Бо вони цього ще не усвідомлюють і думають, що тварина – це іграшка. Якщо батьки помічають у дітей п’ятирічного віку агресивне ставлення до тварини, вони мають обов’язково звернутися до спеціаліста.
Одна із причин – стосунки між батьками і дитиною. Якщо батьки ображають малюка, то він зганятиме злість на тварині. Цю негативну енергію дитина спрямовує на слабшого за себе, того, хто не дасть здачі. Такі діти дістають рибку з акваріума і викидають її у смітник, копають собаку, відривають ніжку в коника-стрибунця. Якщо малюк підстриг собаку чи кота, то це не означає, що він над ними знущався. Йому цікаво, він хоче прикрасити тваринку. А от якщо малюк повісив кота, то це означає, що у сім’ї не все добре.
Якщо дитину не приймають у дитячий колектив, то знущаючись над твариною вона заробляє собі бали. Щоб залякати інших дітей, або показати свою відмінність від них, вона знущається з тварини. Ненависть не зародиться сама собою. Вона є наслідком поведінки в сім’ї. Батьки можуть копнути кота. Дитина у своїй пам’яті це зафіксує і на наступний раз зробить теж саме.
Людина, яка ображала слабших, менших в дорослому житті буде надто сувора до інших людей. Вона навіть може бути загрозою для оточення.
За жорстоке поводження з тваринами дитину треба покарати. Але це не означає, що треба набити малюка, так само як він зробив це з собакою. Треба пояснити йому, що це негарно і цього робити не можна. Залишити малюка на самоті, щоб він зрозумів, подумав, що вчинив дуже погано. Можна розповісти казку про насилля або, використовуючи іграшки, розіграти ролі тваринок, де показати, як вони один одного люблять, допомагають або рятують людей.
