Зміни з китайським нальотом у наше розмірене життя вніс кум Вова. Коли недільного ранку він пошкрябався у двері, мій чоловік хропів після вдалого вчорашнього святкування.
Хвилюватися не було чого – на сніданок кум не напрошувався, та й завітав без наповненої тари. Щоправда, попросив 99 гривень до зарплати.
Гарячковито розмірковуючи над причиною, через яку я не можу позичити гроші, і пригадуючи, коли ж то кумові виплачують зарплату, я неохоче крикнула углиб квартири: “Микольцю, неси-но кицю!”. Коханий сонний Микола, длубаючись пальцем у вусі, швиргонув мені нявкаючого Партизана і пробелькотів:
– А що хавати будемо сьогодні?
– Ти що приніс? – почала дратуватися я. – Неси скарбничку!!!
Так само длубаючись у вусі, Микола приніс порцелянову скарбничку у формі кішки і вручив мені. Акуратно відрахувавши 99 гривень, я уже хотіла було зачиняти двері, як раптом спало на думку запитатися:
– Куме, а чому саме 99?
– Ну так… за фен-шуєм потрібно позичати суму, яка неодмінно закінчувалася б на дев’ять – віддавати не доведеться, – наївно ошелешив схибнутий на китайській філософії кум і поспішив вискочити з квартири.
Скарбничка вислизнула з моїх рук і з дзенькотом розбилася… Той дзенькіт означив початок нового життя – життя за фен-шуй.
Коли я прокинулася зранку, мій чоловік сидів у ліжку й потирав чоло. Схоже, йому не спалося усю ніч, а може, то давалися взнаки кумові відвідини і позавчорашнє чаркування – довкола сімейного ложа були розсипані різноманітні журнали з фен-шуй, книжки і посібники на кшталт “Як “обфеншуїтися” за один день”.
– Здається, я знаю, як досягти гармонії і благополуччя у домі, – почав коханий чоловічище, чухаючи пузо. – Варто лишень переставити меблі, викинути холодильник, геть усі світильники і Партизана. До речі, зона грошей у нашій квартирі розташована в туалеті… Мабуть, тому ми не можемо назбирати на нове авто. Ми просто зливаємо наше багатство в унітаз! А це – злочин проти сімейного бюджету!
Щоб не “про….” сімейний бюджет, увесь наступний місяць нам навіть серед ночі довелося “з усім своїм” напрошуватися справляти потребу до сусідів. Зрештою, їм це обридло, – і вони чемно вказали нам на двері. До нашого рідного туалету.
Коханий чоловік вирішив не здаватися й спрямував енергію фен-шуй в інше русло.
“Щоб зачати дитину, треба розвернути ліжко, зорієнтувавшись за числами Гуа, у напрямку романтичної удачі чоловіка”, – констатував мій начитаний феншуїст-практик і заходився переставляти подружнє ложе. Того вечора, тихо радіючи, що чоловік не захопився вивченням і практикуванням Камасутри, я щиро й самовіддано взялася досліджувати найбільш сприятливі кути нашої квартири.
Намучившись із розставлянням нецке, нефритових жабок і фігурок бегемотиків у зоні дітей, ми обоє попадали на ложе як підкошені. До зачаття тієї ночі так і не дійшло…
У ліжку ми з Миколою займалися тепер тільки фен-шуй. Вкладалися спати як Інь і Янь – я головою на захід (саме там, за словами відомих “феншуїстів”, розташована зона кохання), а чоловік – на схід (йому, як з’ясувалося, бракувало енергії космосу). “А може, розуму?” – іноді подумувала я, дивуючись чоловіковому завзяттю, але вголос крамольну думку не озвучувала.
Оскільки більша частина зони добробуту припадала на шафу, чоловік запропонував поставити туди дві червоні свічки. По кілька годин на добу вони горіли просто у шафі з моїми улюбленими сукнями, і лише коли одна з вдяганок ненароком зайнялася, Микольці нарешті довелося викликати службу рятувальників, які переконали чоловіка дотримуватися правил пожежної безпеки, бо в іншому разі приборкати вогонь не допоможуть навіть китайські дзвоники. Моїм сукенкам він, схоже, нарешті дав спокій. Зате усюди порозставляв подвійні фігурки качок-мандаринок, лебедів і лілії, які своїм запахом відганяли мене від зони фен-шуй якнайдалі.
Усіх моїх подруг, які дико верещали, коли у напівтемному передпокої натрапляли на скляні й металеві трубочки “музики вітрів”, коханий Микольцьо називав відьмами, які несуть у дім негативну енергію. З його легкої руки першою відьмою стала моя мама – “музика вітрів” заплуталася у її волоссі, тож довелося зістригати півзачіски. Я ж стала лише другою – відьмина ж бо доця!
Наступний крок був іще радикальнішим – вправляння у фен-шуй коханий Микольцьо переніс просто на роботу. У кутку офісу він, анітрохи не втрутившись у концепцію теорії, активізував зону кар’єри, заставивши її тазиками з водою. У кожен з тих тазиків чоловік опустив по іграшковій черепасі. Мало того – щодня Микольцьо справно міняв у тазиках воду, розхлюпуючи її коридорами фірми…
Зрештою, шефові увірвався терпець, і Микольцьо поповнив лави безробітних. Однак з його кар’єрою усе гаразд – тепер він має іншу роботу. Натягнувши на себе біле простирадло й начепивши на шию кольє з нецке, мій чоловік відтепер консультує початківців з фен-шуй і продає поради на кшталт, як стати багатим і успішним, схуднути за п’ятнадцять хвилин й уникнути клімаксу.
На вході його власного офісу красується вивіска з конгеніальним віршиком: “Фен-шуй поможе нам усім зачать дитину, звести дім, ще й посадити деревце. І це, повірте, ще не все!”.
Я теж доклала зусиль до чоловікової удачі – почала економити на шпильках і навіть кинула пити протизаплідні піґулки… Тож у нашій сім’ї нарешті буде поповнення. Усі успіхи й досягнення Микольцьо, щоправда, зарахував собі. Однак найбільший плюс від чоловікового захоплення я відшукала зовсім в іншому: кум Вова з першої зарплати нарешті віддав позичені гроші – усі 99 гривень.
Ольга ГЕМБІК
