Життєві історії Сім'я

“Віддячили…” Щомісяця висилала дітям по тисячі євро, а тепер…

Пані Ганна 17 років була на заробітках в Італії. Тяжко працювала, в усьому собі відмовляла і щомісяця слала дітям гроші. А коли повернулася додому, її чекало пекло….

«Дочка зробила мені пекло»

Тяжко працювала заради дітей, і вже чотири роки страждає від знущань дочки.

На Буковині у селі у старенькій хатині мешкає 78-річна Ганна. Поруч стоїть новий двоповерховий будинок, який належить її дочці. Миру між матір’ю і дочкою вже немає чотири роки.

– Це все через мою доброту, – зітхає старенька. – Свого часу працювала в колгоспі ланковою, маю шістнадцять похвальних грамот, була учасницею Виставки досягнень народного господарства. У моїй ланці було 48 жінок, найбільше з усіх чотирьох ланок, бо я вміла з людьми домовлятися. Коли колгосп розпався, вирішила поїхати на заробітки за кордон: хотіла допомогти дочці із зятем та двом онукам. Пішла на найтяжчу роботу, доглядала недієздатних італійців.

Наші, українці, не хотіли, а я пішла. Платили добре, але було за що: спробуй витирати зі стін екскременти чи з десяток разів на добу мити немічну людину? Одне слово, тяжкі то були зарібки. Працювала в Італії з лютого 1999 року по січень 2016 року. Дочка з зятем мешкали у будинку мого батька. Зять був добрий чоловік, казав, що коли побудуємось, заберемо, мовляв, вас, мамо, до себе, й будемо жити разом.

Щомісяця висилала дітям по тисячі євро. Також подарувала дочці садибу мого батька, потім купила ділянку під забудову, де побудували двоповерхову хату.

Та сталася біда – зятя у 2007 році вбила блискавка. Залишилася моя дочка з двома дітьми. Потім знайшла собі в сусідньому селі пару. Цей чоловік був двічі одружений, має четверо дітей. Живе з моєю дочкою вже 12 років, з моїх грошей виплатив аліменти.

Мають вони 80 соток мого батька городу, чотири гектари земельних паїв. Купили трактори та інше обладнання. Онуки доглядають семеро свиней, корову, теличку, двох бичків.

“Їдь назад до Італії гроші заробляти”

Коли приїхала з Італії додому, то була легко одягнена – в осінній курточці та туфельках. З хати мене вигнали, сказали, що я їм не потрібна, мовляв, їдь назад до Італії гроші заробляти.

Пішла плачучи від них. Дорогою дала онукам по п’ять тисяч євро, але гроші забрала дочка. За такий дарунок вони нині до мене не говорять, видно, бояться матері та її співмешканця.

Він викошує на моєму городі траву і забирає собі, як і врожай із саду: черешні, виноград, айву, сливи, виноград, груші, абрикоси, горіхи. Також захопили мій сарай, в якому утримують свою худобу. У серпні 2017 року я звернулась до суду, щоб дочка зі співмешканцем звільнили сарай та не користувались моїм садом. Суд задовольнив мій позов. Та коли судовиконавці пішли, знову завели худобу у мій сарай.

Незважаючи на поважний вік, Ганна на 30 сотках городу утримує корову, бичка та свійську птицю. Сусідство з дочкою перетворило її життя на постійну загрозу.

“Я – твоя смерть!”

– Всередині липня придбала відеокамеру, щоб фіксувати всі дії дочки та її співмешканця, які вже четвертий рік знущаються з мене, – продовжує пенсіонерка. – Тримають у мене свою живність, бички витоптують мою люцерну. Лише побачу їх, ховаюся, бо можуть побити. Дочка такими словами мене обзиває, що пси не могли б слухати. “Я – твоя смерть!”, “Забирайся звідси!”

У травні 2017 року її співмешканець побив мене, та так, що потрапила в лікарню з переломом руки, його умовно засудили. А ще зламали мені ребро, переламали щелепу, кидають мене в городі на землю й гамселять, куди попаде. Також забирають від мене люцерну, а 13 серпня відігнали до себе мою корову, яку потім забрала поліція.

Часто дочка не пускає мене й на мій город. Був би живий мій чоловік, то захистив би мене, але він помер. А я куди зі своєї хати піду, на вулицю? Одне слово, дочка зробила мені пекло. Вона пробувала поїхати на заробітки в Італію, але через місяць повернулася. Бо не так то легко бути на чужині.

Щоночі сплю як заєць під кущем, прислухаюся до кожного шереху за вікном. Витримувати цей жах далі не можу. І допомоги немає нізвідки, в сільраді кажуть, що це не їхня компетенція, а профілактичні розмови з дочкою та її співмешканцем ще більше спонукають їх до агресії. До мене на подвір’я ніхто не може зайти – виганяє дочка чи її чоловік.

Джерело

Дата публікації: 03.02.2021 img Поділитися