Про суть Великого посту розповідає Архімандрит Конастантин (Марченко), декан монастирів Волинської єпархії Православної Церкви України (ПЦУ), намісник Жидичинського чоловічого монастиря:
“Слава Ісусу Христу! Усіх Вітаю з початком Великого посту, як казав Григорій Богослов, з Благодатними днями очищення!”
Неспроста піст розпочинається саме весною, коли природа оновлюється. І піст покликаний, щоб кожна людина, яка свідомо до нього підійде, теж оновлювалася у своїй душі.
Що заборонено під час Великого посту
Заборонено приступати до Великого посту несвідомо і безвідповідально. Ми не раз дивимося рекламу якихось лікарських препаратів, і там наприкінці завжди звучить: “Перед вживанням проконсультуйтеся з лікарем”. Це так само стосується і справи подвигу посту.
Коли ми приступаємо до цього, ми повинні проконсультуватися зі своїм духівником, адже він знає таємниці нашої душі. Він розуміє, що найбільше нам болить. Він розуміє, які засоби для нас будуть ефективнішими, щоб ми подолали у собі ту чи ту слабкість або пристрасть.
Враховуючи ритм сучасної людини, коли ми більше зайняті своїми житейськими і побутовими питаннями (і це об’єктивно, так має бути, адже у кожного своя сім’я, свої обов’язки). Але ми попри все повинні пам’ятати про те, ким і де би ми не були, яким би не був наш духовний ріст, розвиток, наші стосунки з Богом, рано чи пізно на всіх нас чекає вічність. І до цього потрібно готуватися. Не слід уникати і табуювати цю тему, не потрібно боятися – а краще до цього підготуватися. І сам піст власне покликаний нас занурити у такі роздуми.
Що слід робити під час Великого посту
Щодо звичаїв Великого посту, як на мене, йдеться про те, щоб знайти час відвідати храм. Частіше піти до сповіді і святого причастя. Це взяти до рук книгу, яка буде спонукати нас до роздумів про сенс життя, а не тільки їсти, пити і задовольняти свої базові потреби.
Це і знати час побути на самоті. Адже сучасна людина страшенно боїться самоти. Чому? Тому що всередині в ній не все спокійно. І коли вона залишається наодинці, починає бентежитися. І нам потрібна ця самота для того, щоб розібратися в собі. Тому саме у період Великого посту ми мали б знайти час для себе – не в егоїстичному, а в правильному сенсі.
Так склалося, що ми асоціюємо піст із дієтою, що чогось не можна їсти. І це має сенс, адже людина дуже прив’язана до багатьох низинних речей. І коли вона намагається себе стримати (а піст – це і є стримання), вона намагається звільнитися від рабства, бажання задовольнити себе їжею.
Але основне, що нам слід пам’ятати, що піст без спілкування з Богом, піст без молитви – це просто дієта. Але якщо ми хочемо щось робити, надаючи цьому сенс, ми повинні розуміти глибину і сенс цього заняття. На цю тему згадався мені випадок із древнього патерика про побожно ченця, який мав дар видінь, бачив світ ангельський і демонський. І в одній зі своїх молитов до Бога цей чернець сказав такі слова: “Господи, я не хочу цього нічого бачити, я хочу бачити тільки свої гріхи”.
Чому це важливо? Тому що тільки та людина, яка відчує, що щось в ній не так, побачить свої страхи, нестійкість, депресію, і запитає: а чому це є в мені? Чому мені не вдається жити щасливо? І коли вона почне розмірковувати про це, то зрозуміє, що вона перед обличчям усіх цих викликів залишилася сама – без Бога.
А що ж відділяє людину від Бога, який здатен наповнювати, здатен дарувати стійкість у житті? Коли людина задумається про це, вона побачить свій гріх, усі звички, пристрасті, які відділяють її від живого Бога. І за допомогою посту (піст як засіб) вона почне від усього цього позбавлятися, почне звільнятися з цього рабства. Тоді піст розкриється для людини у всій своїй красі.
Я бажаю всім не робити у своєму житті речей, яких ми не розуміємо. Адже тоді це смішно, примітивно та неефективно. Перед тим, як щось робити, потрібно зрозуміти, що це, для чого воно мені і якого результату у підсумку я хочу досягнути. Це повною мірою стосується практики посту.
