“В такі дні відчуваєш себе оцим слоненям, якого я виявив на згарищі одного з будинків в Ірпені.
Не знаю, хто його там відкопав і лишив, але воно якось впевнено дивиться з каменюки вперед, готове до всього і навіть більше.
Тільки за спиною у нього центнери і тонни обгорілого каміння та людського горя.
І ти наче з самого ранку проводиш важливі онлайн-зустрічі, потім мчиш між гуманітарними складами, перекидаючи з побратимами півтори тисячі кілограмів туди, півтори тисячі – сюди (куди там тим фітнес-центрам), потім на СТО, запчастини, в смислі ремонт паливного бака 12 тисяч?, потім ще онлайн-зустрічі, а отут вони поганою солярою вбили форсунки, а дайте отой великий тример і планшет під Кропиву (така спеціальна програма), о господі, привезли цілого мотоцикла, повеземо на Схід, це круто, такого ще не було, евакуювати людину з інвалідністю з Бахмута?.. січас-січас, тримайте номер…
А потім тобі сповіщають про нові втрати у дружніх підрозділах.
Хрясь.
А потім ти відкриваєш фейсбук, а там Вінниця.
Тидищ.
А потім знову некрологи з красивими обличчями у пікселі…
Н-на тобі, слоненя, котися з цеглинки в екзистенційну кризу.
Бо щоб ти, слоненя, не робило, масштаб виродження росіян – більший за розміри Всесвіту, а твої смішні тупцювання лише трамбують пил в руїнах власної країни.
Але слоненя вигребе.
Всі слоненятка вигребуть.
Бо пункт номер а – немає іншого вибору. Вони просто хочуть нас вбити.
Можна імітувати доширокомастшабновторгненне життя, можна вважати, шо фронт далеко, що осюди чи отуди точно не вдарять, бо нашо? Але росіяни просто хочуть нас вбити.
Так стає все дуже зрозуміло і добре мотивує.
І бо пункт номер бе – слоненя не саме.
Слоненят багато і всі вони щодня працюють заради перемоги.
Кожна вплетена стрічка у маскувальну сітку, кожна нитка в кікіморі, пакет молока в проднаборі, зайвий кілометр при перегоні авто, наднормова робота над покладеним в степах Донбасу двигуном, малюнок дитини бійцю ЗСУ, осінт-розвідка важливих цілей, фрезерування планок пікаттіні… кожен зайвий рух поза звичним життям наближає перемогу.
Перемогу, після якої слоненята стоятимуть на цеглинках спаленої вщент росії.
