СПАСИБІ КІНЗІ Й… ДАНИЛОВИЧУ
Містечко Величка всього-на-всього за тринадцять кілометрів від королівського Кракова. Але саме Величці стольний град завдячував і фінансуванням місцевої академії (відтак Ягеллонського університету), і тридцятьма відсотками коштів у монаршій скарбниці.
За легендами все почалося зі шлюбу краківсько-сандомирського князя Болеслава Сором’язливого з угоркою Кінгою. Начебто вона, донька Бели ІV, отримавши у придане одну з соляних копалень на батьківщині, вкинула у шахту власний перстень. Після приїзду до Польщі у ХІІІ столітті вельможної (її пізніше, 1999 року, як покровительку шахтарів канонізував Папа Іван Павло ІІ) цю обручку віднайдуть солекопи у Величці. Причому на тому самому місці, де княгиня-королівна накаже копати шахту. Про цю подію, завдяки якій Польща стала одним із лідерів солевидобування, оповідає на 64-метровій глибині скульптурна група «Велика легенда», що її 1967 року створив гірник Мечислав Клюзек.
Спускаємося далі дерев’яними східцями ствола Даниловича. Ні-ні, український російськомовний «володар» Леонід ІІ тут ні до чого. Ствол, прорубаний та укріплений брусами впродовж 1635–1640 років, нарекли іменем тодішнього виконавчого директора Миколая Даниловича. Двір Кунігунди, дзвіниця Святого Розп’яття – на 91-метровій глибині, камера «Веймар» зі скульптурою Гете, який побував на шахті 1790 року, – на 110-й, дзвіниця Святого Іоанна – на 135-метровій.
Щонеділі у підземному храмі Святої Кінги багато не лишень зівак-туристів, але й вірян. Правляться і велелюдні літургії, і вінчання, і поминальні служби. Довжина цього костелу, що завглибшки 101 метр, – 55, ширина – 18, висота – 12 метрів. Звичайно, ніякі метражі навіть на йоту неспроможні віддзеркалити того благодатного пієтету, що відчує кожен християнин, який там побуває.
АНГЕЛ ДО ВАТИКАНУ ЗАТЕЛЕФОНУВАВ
При вході до костелу Святої Кінги серед тих соляних образів, що разом з парафіянами прошкують на спільну молитву, – й Івана Павла ІІ. Як розповіла екскурсовод Надія, завершуючи працю, скульптор змушений був звернутися по консультацію до Ватикану. Тільки-но відрекомендувався, як там у занепокоєнні-перестраху кинули слухавку. Прізвище пана Станіслава Аньйоля перекладається як Благовісник Божий. Тож уявімо собі реакцію душпастирів, яким сказали, що до них телефонує… Ангел. Згодом усе з’ясувалося… Правда, в лабети історії потрапив уже син митця Міхал Аньйоль, ім’я та прізвище якого для італійців співзвучні з Мікеланджело.
У святині, де особливо урочисті літургії 24 липня та 4 грудня (пошановують відповідно святих Кінгу та Варвару), а також 24 грудня (різдвяна всенічна), на кожному кроці – незнищенно-промовистий голос Біблії. І барельєфи «Тайна вечеря», «Дванадцятилітній Христос із мудрецями у храмі», «Шлях до Вифлеєма», «Вирок Ірода», «Побиття немовлят», «Весілля у Галілеї», і скульптури Христа з Хрестом, Пресвятої Діви Марії, святих Варвари (до речі, Її мощі – у кафедральному соборі Української православної церкви Київського патріахату в Києві, про що приязно згадують поляки), Кінги (реліквії тепер у цьому соборному храмі, що має Її ім’я), Йосифа, Клеменса – усе з тисячобарвних кристалів, де домінує сіль.
У соборі Святої Кінги перед балюстрадами (за ними – вівтарний стіл із реліквіями святої Кінги, папський хрест, амвон, головний вівтар) вклякали на коліна тисячі й тисячі християн: щороку там буває мільйон туристів, із них принаймні третина – католики, православні, протестанти. Щоб відчути цю духовну потугу соляного собору, варто там побувати.
А якщо ви невиправний атеїст, то тут є ще на що подивитися. І в зелено-чорних дзеркалах підземних озер, й у спортивно-видовищному центрі (там недавно зареєстрували два рекорди до Книги Гіннеса). За крутенькі суми можна і побенкетувати у ресторані, що в камері Вітольда Будрика, і підлікувати верхні дихальні шляхи (для цього потрібно принаймні 17 днів «ув’язнення»). Загалом саме аура Велічки допомагає знайти пояснення, чому сльози щастя солоні-пресолоні.
