Більшість жінок любить носити прикраси. Багато хто має їх чималу кількість – на особливі випадки і до різного вбрання. Дедалі більшої популярності набувають старовинні українські прикраси, зі скрині або відтворені умілими майстринями копії, репліки.
Колись українські прикраси були не просто аксесуаром, а й оберегом для жінки, мали особливе значення. Прикраси також були матеріальною цінністю, в яку вкладали заощаджені гроші, це був капітал. Їх передавали у спадок і вносили як заставу у разі позики.
Намисто (шийні та нагрудні прикраси)
Намиста були різноманітними за формою та кольором. Їх виготовляли з намистин з різного матеріалу: бурштину, коралів, перлів, гранату, смальти, гутного та венеційського скла, бісеру, коштовного каміння. Також доповнювали елементами з тканини, пір’я, вовни, кольорових камінців, монет.
Дуже часто жінки носили одночасно кілька видів намиста:
- на Поліссі одягали коралове та бурштинове намисто;
- на Поділлі 5–10 разків коралів доповнювали разком баламуті, ланцюжком з монетами та дрібним скляним намистом;
- на Наддніпрянщині віддавали перевагу коралям, дукачу з бантом або скляному намисту з монетами;
- на Заході України традиційні коралі доповнювали писаними поцьорками, бісерними силянками;
- на Гуцульщині жінки носили зґарди і шелести.
Кожна намистина виготовлялася вручну, тому намисто було дорогою прикрасою. Велике намисто на багато разків (могло бути до 25) свідчило про заможність і високий статус жінки. Але й навіть незаможні мали намисто: іноді прикраси на жінці коштували дорожче, ніж весь їхній дім.
Коралі
Радимо також прочитати: Коралі: як відрізнити справжній корал у прикрасах від підробки
Баламути
Баламути – це намисто з перламутру. Воно символізувало дівочу честь і чистоту, тому часто ним доповнювали весільне вбрання нареченої. Баламути часто передавалися у спадок від матері до доньки. Також на весілля його могли позичати, адже далеко не кожен міг собі дозволити придбати таку коштовну і рідкісну прикрасу.
Радимо також прочитати: Знаки і символи на вишиванці: як “прочитати” свою вишиту сорочку
Писані пацьорки
Писані пацьорки – це намисто, виготовлене різнобарвних намистин з муранського скла. Було дуже дорогим. Щоб його здешевити, іноді робити намисто з кольорового скла, однотонних намистин різного кольору, які нанизували впереміш.
Дукач
Дукач виготовляли з монети (австрійського дуката), кріпили до прикрашеного камінням металевого банта (його теж робили з монети) і носили на оксамитовій стрічці поверх намиста. Замість монети також використовували образок Богородиці. Дукач свідчив про високий статус жінки, був великою коштовністю, яку передавали у спадок. Дукач міг подарувати хрещений батько дівчинці на її перший день народження. Одягали дукачі лише на великі свята.
Дукати
Дукатами називалося намисто з бісеру або коралів, доповнене монетами, срібними хрестиками.
Зґарда
Зґарда – традиційна гуцульська жіноча прикраса, виготовлена з мідних або латунних намистин, між якими розміщували хрестики. Таке намисто зазвичай мало один або три разки. Зґарду дарували дівчинці на ден ангела, коли їй виповнювалося шість, а потім щороку доповнювали новим хрестиком.
Шелест
Шелестом називали намисто з круглих дзвоників-бубонців. Поширене воно було на гуцульщині.
Дармовіс
Дармовіси виготовляли з перламутрових намистин з тонкого скла, що нагадує сучасні ялинкові прикраси. Намисто-дармовіс могло містити до 30 разків, адже було легким.
Ґердан
Ґердан (силянка, драбинка, галочка, пупчики) – прикраса з бісеру у вигляді стрічки, широкого кольорового комірця (кризи) або петлі, що одягається через голову і прикрашає груди. На ґерданах зазвичай робили геометричний або рослинний орнамент.
Персні
Чепраги
Чепрагами називали гарно оздоблені застібки для верхнього одягу. Вони були невід’ємною частиною вбрання українських жінок. Згодом красиві масивні застібки стали елементом намиста.
Сережки
Сережки (заушниці), як сьогодні, так і колись, були дуже поширеною прикрасою. Їх починали носити дівчатка із двох років. Сережки виготовляли з міді, срібла, золота, і були вони різноманітних форм: місяці, півмісяці, бублики, змійки, метелики, маківки, калачики тощо. Одними з найпоширеніших були сережки грушоподібної форми.
Радимо також прочитати: Українська мода: як змінювалася від Київської Русі до сучасності
