Квасоля є однією з найдавніших культур планети. У Європі вона спершу прижилася як витка декоративна рослина, і лише згодом її почали вживати в їжу. Зараз відомо понад 200 видів квасолі, одна з найкорисніших – спаржева. Завдяки високій концентрації мікро- і макроелементів, вітамінів та інших корисних речовин вона належить не лише до смачних, а й лікувальних продуктів. Її стручки мають дуже ніжну консистенцію, а тому їх можна їсти цілком. З них готують салати, супи, борщі, відварюють, тушкують із сухарями на маслі. Шпарагівка чудово зберігається у замороженому вигляді.
Квасоля – теплолюбна, тому її треба висаджувати, коли земля прогріється до 10–12 ОС і мине загроза приморозків. Перед садінням насіння треба замочити у воді кімнатної температури, через добу її злити, а квасолини прикрити вологою тканиною. Коли проростуть, висівати у ямку по 5–6 насінин на глибину 4–6 см, між рослинами – 4–5 см, між рядками – 35–40 см. Догляд за спаржевою квасолею полягає у прополюванні та розпушуванні міжрядь (розпушувати неглибоко, краще після дощу), поливі (у посуху, тоді стручки стають ніжними, м’ясистими). Перезволоження шкідливе у період цвітіння: можуть обпадати зав’язі.
Дуже врожайні виткі сорти спаржевої квасолі. Висівати треба по 4–5 насінин у лунку, через 40–50 см (міжряддя – 70–90 см). Коли квасоля зійде, біля кожного куща забити кілки висотою 1,5–2 м + 0,5 м у ґрунті. До них підв’язувати стебла. Стручки починають збирати знизу стебла, коли вони набувають типового для сорту забарвлення, і продовжують аж до заморозків. Коли стручки стануть тонкими і сухими, набудуть бурувато-солом’яного забарвлення, можна зібрати насіння.
Як кущові, так і виткі сорти спаржевої квасолі можна використовувати для ущільнення овочевих культур, на ділянках картоплі, буряків, моркви, капусти тощо. Обидва види квасолі бувають раннього, середнього та пізнього строків достигання. Стручки дуже смачні у стравах та консервації.
