Культура Сім'я

Шумерський гумор і мудрість: прислів’я, яким понад 4 тисячі років, а вони про нас

Добірка шумерських, старовавилонських і месопотамських прислів’їв та приказок: давня мудрість, іронія і смисли, що актуальні і сьогодні, через тисячі років.

Шумерські, старовавилонські й месопотамські прислів’я звучать так, ніби їх вигадали не жерці й писарі тисячі років тому, а наші сучасники в стрічці соцмереж. У цих коротких фразах — скепсис до влади, розуміння війни як безглуздого болота, тонка іронія до багатих і слабкість до людських вад, які за тисячоліття так і не змінилися.

Народи Межиріччя дивилися на світ тверезо й без пафосу: вони знали ціну правді, сміялися з дурості, остерігалися війни, вчилися жити з бідністю й не надто довіряли тим, хто має владу. Їхні вислови короткі, але влучні — іноді це один рядок, який розкриває більше, ніж товста книжка з філософії.

Ця добірка старовавилонських, шумерських і шумеро-аккадських прислів’їв — можливість заглянути в ментальність однієї з найдавніших цивілізацій і раптом побачити там себе: наші страхи, наші жарти, наші сумніви й наші мрії про справедливість.

Старовавилонські, месопотамські, шумерські прислів’я та приказки

Держава, що купається в крові, в крові і потоне.
Який хазяїн, такий й слуга.
Горе народові, у якого дурний володар.
Горе тобі земля, якщо твій цар і вельможі твої наїдаються щоранку.
Щаслива ти земля, якщо твій цар з благородного роду.
Краще чотири королі у картах, ніж один на землі.
Не бажай нового царя.
Один має голову — не має корони, інший має корону — не має голови.
Ламайте злочин, а не злочинця.
Ти кричиш — значить ти неправий.
Кайдани залишаються кайданами, навіть якщо вони позолочені.
Можна сховатися від сліпих, та не від зрячих.
Судити може мало хто, засудити — всі.
Сліпий не повинен судити зрячого.
Більшість вироків від забобонів.
Нечесний син, що соромиться свого батька. Нечесне покоління, що соромиться свого минулого.
Через одне яйце все місто сплюндрували.
Громаді рота не затулиш.
Виконавці закону страшніші за самий закон.
Зрадники є у кожного народу. Народ зрадником не буває.
Дивись униз — будеш знати, як високо ти стоїш.
Краще від кривди потерпіти, ніж кривду чинити.
Той, хто держить перо у руках, виписує собі добрий рік.
Як вівця спокійно пастиметься, коли поряд — вовк?
Вдарте по столу — відізветься тарілка.
Б’ють об холодний камінь — летять гарячі іскри.
Ліс рубають — звірі тремтять.
Не натягуй занадто струну, бо трісне.
Як сирі дрова горять, то що вже казати сухим?
Коли мовчать люди, говорить каміння.
Навіть дерево крекче, коли падає.
Наступи на кочергу — вона теж підскочить.
Усі люди рівні: не на землі, а у землі.
Донощика вішають за язик.
Мовчати — також означає говорити.
Спробуй говори, коли язик у полоні.
Стіни мають вуха, вулиця — очі.
І чоботи мають вуха.
Ліс бачить, поле чує.
Не дати надіти на себе ярмо легше, ніж зламати його.
Світ як драбина: один іде вгору, інший униз.
Не падай до ніг — не наступлять тобі на голову.
Хтось каже тобі нагнутися — мабуть, хоче їздити на тобі верхи.
Занепадати духом — найбільша поразка.
Горе пташці, що не має гнізда; горе людині, що не має домівки.
Курка любить свою клітку, пташина — гілку.
Кожен півень на своєму звалищі господар.
Краще вдома пісний куліш, ніж у чужих смажена гуска.
Нещасна людина, яка втрачає батьківщину.
Живеш на чужині, як у мертвій долині.
Добре тому, хто у своїй хаті.
Хто живе в скляному домі, не повинен кидатися камінням.
Найкращий воїн проти війни — мир.
Одним сірником можна підпалити ціле місто.
Не йдіть війною проти закону — прийміть закон проти війни.
Якщо ти носиш ніж за пазухою — твоє серце теж у небезпеці.
Війна — це велике болото: легко влізти, але важко вибратися.
Де мир, там і щастя.
І від маленької війни велике горе.
Купуєш дім — питай, хто твої сусіди.
Через безпричинну ворожнечу зруйнували Священний храм.
Світ гарний, тільки люди його псують.
Як двоє б’ються, шапка дістається третьому.
Кинь тому хліба, хто кидає в тебе каміння.
Пролита кров не заспокоїться.
Купайтеся, тільки не в чужій крові.
Душу не виплюнеш.
На чиїй підводі їдуть, того й пісню співають.
Людина блукає потемки й не знає, що в неї за плечима.
До будь-якої нової пісні можна підібрати старий мотив.
Там, де немає людей, сам будь Людиною.
Якби кожен замітав коло свого порога, вся вулиця була б чиста.
На Бога надійся, а сам не лінися.
Хто герой? — Той, хто захопив владу.
Краще вмерти стоячи, ніж жити навколішках.
Правда спливає, як олія на воді.
І пряма дорога заведе на манівці, якщо не знаєш, куди йдеш.
Брехун повинен мати добру пам’ять.
Правда — як вода в решеті.
І кривими ногами можна йти прямою дорогою.
В юності брехун, на старість — злодій.
Поки не розіб’єш шкаралупу, не доберешся до ядра.
Знання не дістають у спадщину.
Чуже горе можна перетерпіти.
Не сварися з другом без причини.
Дурні зневажають мудрість.
Шапка добра, а голова замала.
Пес розуміє “Візьми!”. Він не розуміє “Положи”.
Балований собака цуценям стає.
Воїн без командира – як поле без орача.
Зореш чуже поле, прийде ворог й візьме твоє.
Гонча собака не сторож.
Другу платиш злом, чим заплатиш ворогові?
З двох зол обирати не варто.
Хто відчуває сором, той починає відчувати обов’язок.
Коли у бідняка був хліб, у нього не було солі. Коли була сіль, не було хліба.
Не роби зла – не будеш у вічному страху.
Не серце, а слово – мати ненависті.
Плакався вовк Богові: “Я такий самотній!”
Той, хто прийшов з правдою, породжує життя.
Сильний і гордий не вживеться.
Добре одягненому завжди раді.
Чужий віл їсть траву, а свій голодний лежить.
Не відрубуй голову тому, в кого вона вже відрублена.
Поглянеш мимохідь – він чоловік, рукою торкнешся – сира глина.
Кинь тебе у воду – вода протухне. Пусти тебе в садок — усі плоди згниють.
Той, у кого багато срібла, може бути і щасливий. Той, хто має багато ячменю, може бути і щасливий. Але той, хто не має нічого, спить спокійно.
Тільки той справжній писар, чия рука не відстає від вуст.
Неспокійна жінка в будинку додає до горя хворобу.
Щастя – в одруженні, а подумавши — у розлученні.
Дружба триває день, спорідненість триває вічно.
Він ще не впіймав лисицю, а вже робить для неї колодку.
Можеш мати повелителя, можеш мати царя, але найбільше бійся «хазяїна».
Не зривай зараз, пізніше матимеш плоди.
Хто багато їсть, той погано спить.
У відкритий рот влітає муха.
Рука до руки – збудовано будинок, пузо до пуза – будинок зруйновано.
Ласкаве слово – всім друг.
Лис наступив на копита бика і запитав, чи не боляче тому.
Ворога не проженеш від воріт міста, де захист слабкий.
Рік за роком жую часник, щорічно б’є мені горло.
Поки колодязь не висох – спрага терпима.
Не знати пива – не знати радості.
Насолодився пивом – захворів у дорозі.
Підняв би ти гору, та тростину на вітрі не втримаєш.
Хазяїн шанує — собака не кусає.
Цар щедрий, царедворці послужливі.
У місті, де немає собак, лисиця – вожак.
Дружина пішла у святилище, мати пішла на річку, а я, один, вмираю з голоду.
Хто не мав ні дружини, ні дитини, той не знає аркана.
Пастух не повинен прагнути стати хліборобом.
Розвів биків, та смердів гноєм.
Крізь зарості їжу – стебла бачу, а зарості – ні.
Мов бик – не знаєш, як відступити.
Збреши, а потім скажи правду – її визнають брехнею.
Голодний і кам’яну стіну проломить.
Доля як собака – любить кусатись. Як брудний одяг, до мене липне.
Я подивився на воду. Моя доля пропливла повз.
Порядний чоловік живе довго. Нагорода йому – життя.
Порядний чоловік дім будує, брехливий – руйнує.
Хто не цінує своїх богів, той в степ буде викинутий, труп його буде не похований, і дух його не заспокоїться.
Розум людини – територія божественного.
Жалюгідний той, хто немає достоїнства.
Сила не може зрівнятися з мудрістю.
Бути багачем і прагнути ще більше – гидко.
Річ кинута у вогнище гарно горить, а потім перетворюється в ніщо.
Небо далеко, а земля дорогоцінна.
Ніщо не дорого, крім солодкого життя.
Ідеш на битву – не махай руками.
Бога не привчиш ходити за собою, як собаку.
Якщо сам не йду, хто піде зі мною?
Ніхто корову не віддасть даремно.
Не вбивай, першим сокиру не підіймай.
Солодку тростину в чужому саду не ламай – відшкодовувати доведеться.
І стигле зерно може не зійти, і висохле може зійти – звідки ми знаємо?
Ти обережний – бог твій тобі допомагає, ти безрозсудний – бог не допомагає.
Ти втратив – втратою біда і скінчилася, ти пограбував – з цього вона почнеться.
Гониш нас канал рити, а сам канави не перестрибнеш.
Мул, у батька ти пішов, але й у матір теж…
Пан – бери, цар – бери, чиновник – побійся!
Задуми богів людині недоступні.
Хай мої дари в присутності Бога ніколи не закінчаться.
Той, хто ображає – ображений. Той, хто насміхається – висміяний.
Не множ зло брехнею.
Риючий яму – впаде в неї.
Нечесний човен прибуває на мілину.
Бог – це пастух, який веде людину на пасовисько, щоб вона їла.
Руйнівне слово – це чотири бики, запряжені разом.
Те, що зруйноване богами – неможливо відновити.
Мотика не може рубати дров. Вила не можуть рубати дров.
Як може жаба встати? Як може жаба сісти?
Бідняк жує все, що йому дадуть.
Багатство в могилу з собою не забереш.
Все одно помремо – давай витрачати. А жити ще довго – давай заощаджувати.
Те, що сказано по секрету – відкрито буде в жіночих покоях.