100 років тому їжа українців була справжнім джерелом здоров’я та смаків, де кожен інгредієнт мав свою роль і сприяв не тільки ситості, але й дарував здоров’я. У той час українська кухня була набагато більш рослинною, ніж зараз, їли овочі, злаки та ферментовані продукти. А ось м’ясо було справжнім святковим делікатесом, яке з’являлося лише на великі свята чи по неділях. Як казала одна мудра приказка: “Без м’яса і борщ не смачний”, але все ж таки його не було на кожному столі.
Часник, цибуля і жито
Дослідники визначають кілька основних продуктів, що складали основу раціону українців. Почнемо з часнику, цибулі та жита — рослин, які вважаються корінними для українських земель. Ці прості, але важливі для здоров’я продукти давали початок стравам, що стали символом української кухні.
Спостерігаючи за змінами в традиційному борщі, можна простежити еволюцію смакових уподобань. Наприклад, борщ у середньовіччі вже містив моркву і буряк, які потрапили в Україну з Азії, а підкислювали його не оцтом, а квасом з буряків — природним джерелом вітамінів.
Радимо також прочитати: Вергуни. Стародавня українська страва
Є сало, та не для кота. Є квас, та не для нас
Значення квасів у харчуванні того часу неможливо переоцінити. Відомо, що в борщі використовували квас, що робив страву не тільки смачнішою, але й корисною для травлення. У своїх працях галицька вчителька Осипа Заклинська наголошувала на тому, що природний буряковий квас допомагає регулювати травлення і є значно кориснішим за оцет. Колись у давнину казали: квас від хвороби спас!
Що стосується інших страв, то каші займали важливе місце на столі. Українці їли пшеницю, гречку, овес та ячмінь, приготовані в різних варіаціях, що згадуються вже в давньоруських літописах. Без каші обід – сирота — каже народна мудрість, адже крупи були основою харчування. Каші зазвичай подавалися після борщу, а м’ясо було відносно рідким інгредієнтом, який можна було спробувати лише на святкові події.
Аби мед – їдуни знайдуться
Іншим важливим елементом української кухні були напої. Українці, як і інші народи Північної Європи, мали традицію пивоваріння, яка тривала до кінця XIX століття. Окрім пива, популярні були медові напої, що були у вжитку ще за часів Київської Русі. Як мед, так і ложкою, — казали наші предки, бо мед був делікатесом.
Для збереження продуктів українці активно використовували методи соління та квашення. Овочі, гриби, а також яблука та кавуни квасили або солили. На святкових столах часто з’являлися пироги з гарбузом або солодким буряком, а вареники заповнювали не лише традиційними начинками, але з сушеними грушами чи квасолевим пюре. Вареники-хваленики, всі вас хвалять, та не всі варять, – казали в народі.
Радимо також прочитати: Вареники – Божі хваленики: магічний зміст традиційної страви
