Якось ти перестаєш метушитися і щось комусь доводити. Поглянеш з усмішкою на навколишній світ з усіма його безумствами. Не будеш прагнути будь-що подобатися людям. Не поспішатимеш роздавати поради і когось судити чи рятувати. Перестанеш відповідати на дзвінки людей, які давно не цікавлять. Більше будеш дивитися на небо, ніж на те, хто чим зайнятий і як живе. Пригадаєш, що надихає незалежно від обставин. Не будеш вибачатися, пояснювати, сперечатися. Не будеш витрачати час на нецікаве і тимчасове. І виявиш неймовірний спокій та безліч речей, які не помічав раніше в гонитві за тим, щоб підходити під чиїсь уявлення чи відповідати чиїмось очікуванням.
Затишок усередині — дорожчий за будь-які спокуси тимчасового задоволення. Дорожчий за будь-які тимчасові люди та тимчасові речі.
Усе, що тобі подобається, – це особисте. А особисте – належить лише тій людині, яку ти бачиш у дзеркалі. Решта — порожні домисли та здогадки тих, хто намагається бачити в тобі щось інше. Ти — найкращий собі однодумець у тому, як у цьому божевільному світі бути собою та бути щасливим.
Авторка – Тетяна Марач
