Що буде, якщо в парі один із партнерів починає робити щось заради іншого? “Буде погано. Причому всім”, – відповідає психолог Денис Швецов і детально пояснює чому. На перший погляд, робити щось заради коханої людини – це приємно і добре. Але насправді згодом все обертається серйозними проблемами:
“Якщо ти мене любиш, зроби це”
“Поясню, і одразу на прикладі, – каже психолог. – Уявімо, що ми спостерігаємо за парою люблячих людей. І в цій парі він курить, а їй це не подобається. Окреме питання, звичайно, навіщо вона вийшла заміж за курця, якщо їй це не подобається, але спишемо це на класичне “вона сподівалася, що заради неї він потім зміниться”. Поширена помилка. Проте вони разом.
І ось вона вкотре йому скаржиться, що їй не дуже приємно чути від нього запах тютюну. Раз сказала, вдруге сказала. І ось коли вона знову поскаржилася і додала заборонене “Ти мене любиш? Ну, кинь, будь ласка, заради мене”. І він вирішив піти назустріч, заради неї кинув курити. Начебто все добре? Але не поспішаймо з висновками.
Річ у тому, що стан людини, яка кидає курити для себе самої і за своїм внутрішнім рішенням, і стан людини, яка зважується на “страждання заради іншого”, — вони дуже різні. Перший – змінює свою звичку усвідомлено, без надмірних страждань та з повним розумінням, навіщо це потрібно саме йому. Другий, наважуючись на «страждання заради коханої», множить свої страждання щонайменше вдвічі: по-перше, дискомфортна сама зміна звички, а по-друге, додатковий дискомфорт викликає той факт, що він це робить не завдяки внутрішньому рішенню, а через зовнішній тиск. І це відчуття зовнішнього тиску робить боротьбу зі звичкою ще боліснішою.
“Я постраждав, а тепер твоя черга”
Але на цьому історія не закінчується. Той, хто страждає “заради коханої”, дуже добре запам’ятовує сам факт цього страждання. По-перше, саме по собі це страждання накладає відбиток на сприйняття “коханої”, тому що вона з Коханої стає і справді “коханою” у лапках, бо кожен контакт із нею нагадує йому, що саме з нею пов’язані його страждання, через які йому доводиться проходити. А коли з партнером починають асоціюватися не задоволення, а страждання, з партнером поряд хочеться бути дедалі менше. Це закономірність нашого сприйняття, її варто враховувати.
По-друге, це “страждання заради коханої” закарбовується у свідомості як непогашений кредит: “Ага, я заради неї страждав, отже, і вона має в якийсь момент постраждати заради мене не менше. А то що, я тут сам повинен любити? Вона теж повинна, і цей “борг” вона має обов’язково повернути”. І можна бути впевненими: при першій же нагоді, якщо партнеру захочеться “повернути кредит страждання”, він обов’язково викотить “улюблену” претензію і попросить її про страждання у відповідь: мовляв, я заради тебе бачиш як страждав, тому що я тебе люблю – і тепер ти маєш довести своє кохання так само.
У найбільш занедбаних варіантах, коли партнери захоплюються “стражданнями заради кохання”, починається справжнісінька гонка: а от я постраждав, а тепер ти! – А тепер ти, я вже настраждалася, тепер твоя черга! – ні, я страждав більше заради тебе, тепер ти маєш дотерпіти те, що належить, а не ухилятися від обов’язків! Загалом, на цьому полі бою від того, що спочатку називалося любов’ю, залишаються лише палаючі головешки та море страждань, які кожен намагався піднести як щось, що він чи вона робить «заради коханого». Тупиковий шлях, який зазвичай закінчується взаємною ненавистю.
А що тоді робити?
Спочатку вибирати партнера, з яким не треба буде робити щось заради нього. Особливо якщо це стосується важливих моментів. Якщо я, наприклад, не хочу, щоб моя партнерка курила, то спочатку вибираю собі супутницю з тих, хто не курить. Я не тішу себе думкою про те, що вона покине. І точно не розраховую на те, що вона зробить щось “заради мене”.
Є дуже простий і чіткий орієнтир, який я завжди пам’ятаю, будуючи близькі стосунки: кожен із нас перебуває у цих стосунках заради себе. Ось це треба наголосити: ми у стосунках – заради себе! Нам хочеться бути поруч із людиною щасливими, нам хочеться отримувати від партнера те, що нам дуже потрібне. І це непогано. Не треба цього боятися та соромитися. Так, я хочу отримувати! І якщо я отримуватиму те, що мені дуже потрібно, то я буду стосунками дуже задоволений.
А моя партнерка – вона теж хоче отримувати щось важливе та дуже цінне для себе! І якщо вона це отримуватиме, то вона буде зі мною максимально щаслива. І якщо ми обидва щасливі, якщо при цьому не потрібно перенапружуватися “заради партнера” і можна просто ділитися тим природним, що нам віддавати один одному не клопітно – тоді наше кохання буде довгим і надійним.
Головне тут – не брехати собі про “я нічого не хочу отримувати, я хочу тільки давати”. Якщо у вас такий невроз у голові все ще сидить, то перед стосунками його варто позбутися: проблем від нього буде дуже багато.
А от якщо ми обидва спочатку знаємо, що ми починаємо будувати наші стосунки заради самих себе, то висока ймовірність того, що ми будемо уважні один до одного. Ми докладно вивчимо, розпитаємо один одного про те, що кожному з нас потрібно, ми звіримо наші можливості, ми перевіримо, чи дійсно ми можемо давати одне одному те, що йому потрібно.
І якщо за найважливішими пунктами буде “Так, співпало!”, то прогноз на наші стосунки буде дуже хорошим. І чим чеснішими ми будемо в момент цього обговорення самі з собою та один з одним, тим краще це позначиться на наших майбутніх стосунках. Нам же самим від цього врешті-решт буде краще І, зауважте, без жодної невротичної романтики в стилі “я тобі зірку з неба дістану, якщо у ході цього не помру”.
