Основна і, на жаль, поширена помилка садівників-любителів, яка призводить до сумних наслідків, пов’язана з тим, що вони допускають роздвоєння стовбура плодового дерева. Саме дерево формує себе так, що в нього ростуть два, а то й три однакових за силою розвитку конкуренти.
Розрив між ними згодом неминучий як під вагою врожаю, так і через природні явища. Їхнє скріплення – лише пів захід. Навіть якщо тканини в місцях розриву зростуться, він усе одно повториться. Тому з самого початку не можна допускати появи двох «лідерів», інакше вони будуть тягнути дерево в різні боки. Якщо роздвоєння вже сталося, то один стовбур треба вчасно видалити, залишивши сильніший.
Небезпечними є і гострі кути між стовбуром та скелетними гілками. Річ у тім, що щороку шари деревини, які наростають, з’єднуються безперешкодно при великому куті відходження гілки від стовбура. Саме тому зв’язок між ними міцний. Такі гілки без пошкоджень можуть гнутися до землі. Проте коли гілка відходить від стовбура під гострим кутом, шари деревини не можуть з’єднатися. Цьому перешкоджають ділянки кори, що не зростаються в місцях зовнішнього зіткнення, бо рослинна тканина (камбій) – з внутрішнього боку. Кора, затиснута між стовбуром і гілкою, в міру їх потовщення стає розпіркою. До того ж вона починає загнивати через вологу і мікроорганізми, що скупчуються там, і це ще більше знижує міцність деревини. В результаті й утворюються розломи.
