Всі ми намагаємось встигнути все, втискуючи своє життя в обмежений час: вирішуємо справи, будуємо плани, ставимо цілі і, здається, біжимо по колу. Ми метушимося зранку до вечора, перевантажуємо себе справами, інколи забуваючи про себе.
І ось настає день, коли зупиняється все. І все, що ми залишаємо після себе, — це список незавершених справ, розпочаті, але не доведені до кінця проєкти, плани, мрії. І все те, що ми вважали важливим, — фінансові досягнення, новий телефон, інші матеріальні цінності — втрачають свою значущість і стають геть неважливі.
Ви коли-небудь задумувались, скільки часу ви витрачаєте на те, щоб вирішити щось “важливе”, а потім залишаєтеся з почуттям незадоволеності, тому що життя наче пройшло повз? Світ продовжить рухатись, як і раніше. Навіть якщо вас у ньому вже не буде.
Погляньте навколо: наші речі, автівки, одяг… їх продадуть або роздадуть. Ті самі речі, за якими ми женемося, заради яких іноді жертвуємо часом з родиною або для себе. Всі ці предмети — частина нашої щоденної метушні, і водночас — таке тимчасове і неважливе у масштабі життя.
Життя не зупиниться, якщо нас не стане. Ті, хто залишиться, просто рухатимуться далі, виконуватимуть свої обов’язки, вирішуватимуть проблеми. І що ж тоді? Яка цінність усіх цих речей, заради яких ми так наполегливо працюємо. Чи не краще зосередитись на тому, що дійсно важливо: на людях, на стосунках, на почуттях, які мають справжнє значення?
Частіше відкладайте справи на потім
Уявіть, якби ви розуміли, що кожен момент має значення, що ваше життя обмежене часом. Можливо, ви би частіше прощали тих, хто вас образив. Можливо, ви би частіше говорили «я тебе кохаю», не чекаючи ідеальних моментів для цього. Можливо, ви би частіше відкладали справи на потім, коли це стосується ваших рідних, і проводили би більше часу з ними.
Що якби ви, замість постійної гонитви за грошима та речами, інколи просто зупинялися, дивилися на небо і дозволяли собі не спішити? Не обов’язково рухатись весь час вперед, не обов’язково бути продуктивним кожен день. Важливо пам’ятати, що справжня цінність життя — це не те, що ми накопичуємо, а те, як ми живемо кожен момент.
Ми часто забуваємо, що всі ці “важливі справи” — це лише тимчасові завдання на шляху до чогось більшого. І коли ми відкладаємо важливі емоції, любов, прощення на потім, ми можемо не встигнути їх виявити. Тому що завжди є ризик, що завтра вже не буде.
Життя має межу, і ми не можемо контролювати, коли ця межа настане. Тому, поки ми маємо час, важливо вибирати, на чому ми зосереджуємо свою увагу. Жити з повною віддачею, бути присутнім у моменті, любити й прощати, не відкладати на завтра те, що ми можемо зробити сьогодні.
Чи не краще замість гонитви за ідеальним життям просто жити? Жити в теплі, з любов’ю. Коли ми підемо з цього світу, ми нічого не зможемо взяти з собою. Але ми можемо залишити після себе світло, яке буде зігрівати наших близьких навіть після того, як нас не стане.
Радимо також прочитати: Не забувайте викидати сміття з відра, з голови і з життя: 12 заповідей, з якими легше жити
