Він народився у родині військовослужбовців, виріс у військових частинах і змалечку не уявляв себе ніким іншим, окрім як військовим. Але й того, що стане головнокомандувачем Збройних Сил України, теж не уявляв.

В одному з інтерв’ю зізнавався, що – так – мріяв про кар’єрний ріст, адже поганий той солдат, який не мріє стати генералом. Втім, думав, що матиме змогу дорости максимум до начальника Генерального штабу – інша висота йому здавалася недосяжною. Та й зовсім не посади його цікавили, а можливість займатися справою свого життя – розвивати українську армію.

Пішли одне за одним: історія про сім’ю азовців, яка загинула в Маріуполі

Навіть машинобудівний технікум Валерій Залужний закінчив з відзнакою. Навчався в Одеському інституті сухопутних військ, потім у Національній академії оборони, потім у Національному університеті оборони України ім. Івана Черняхівського і два роки тому в магістеріумі Острозької академії. За навчання у трьох перших вишах отримав дипломи відмінника та золоті медалі.

«Мій син – Калина – азовець Святослав Паламар». Історія матері

З липня 2014 року він брав участь у захисті Донеччини – починав як заступник командира сектора “С” і доріс до посади начальника штабу Об’єднаних сил. Причому він саме воював – разом з солдатами. «Досі з багатьма із них зідзвонюємося, листуємося. Я радий, коли можу їм чимось допомогти, вирішити якісь військові чи побутові питання», – розповідав Валерій Залужний в одному з інтерв’ю, хоча говорити про свої спогади з війни не любить.

Він взагалі – чи не єдиний головнокомандувач незалежної України, який дуже відкритий з особовим складом і якого солдати щиро поважають. Він їздить гарнізонами, в бойові точки, спілкується із захисниками – безпосередньо, напряму. «Зміни мають відбутися перш за все у світогляді та ставленні до людей. Я б хотів, щоб ви повернулися обличчям до людей, до своїх підлеглих”, – пояснював Валерій Залужний свої принципи роботи – людське ставлення до солдатів.

Це дружина – Олена Залужна. Генерал час від часу розміщує світлини разом з дружиною, на яких завжди ніжно її обіймає. На обличчі Олени при цьому завжди непідробна усмішка. Так буває лише, коли жінка дійсно щаслива, живе у коханні й турботі.

Олена Залужна – фінансист, працює в «Укргазбанку». Судячи з декларацій подружжя, живуть вони без розкошів. Мають лише один невеличкий будинок на 70 квадратів і земельні ділянки на Одещині, дві автівки на двох – Chery Tiggo і Nissan Patrol, зовсім не нові. Своїм головним здобутком вважають двох доньок. Старша донька служить у Київському гарнізоні, а молодша – вчиться у медінституті.

Мало того, що він перший головнокомандувач ЗСУ, який не служив у радянській армії – на час закінчення першого військового вишу (1997 рік) радянський союз вже розпався. Окрім того, Валерій Федорович тривалий час займав керівні посади військового штабу в місті Яворів (Львівська область) і був першим заступником командувача військ Оперативного командування «Захід» – теж звучить символічно у контексті того, що генерал Залужний – прихильник західних військових стратегій та «школи».

Нещодавно впливове американське видання Рolitico присвятило Валерію Залужному аналітичну статтю, в якому захоплювалося його військовим талантом і стратегією, яка дозволила Україні встояти і протистояти нападу росії. Автори статті назвали головнокомандувача «залізним генералом» і легендарною постаттю у воєнній історії.

Так і є – наш генерал дійсно демонструє всі чесноти справжнього захисника. Але при цьому залишається дуже чуйною людиною. Любить дітей і з задоволенням залишається поняньчити племінницю. Любить вірші і, наприклад, називає своєю настільною книгою поетичну збірку «Особливий лелека» Богдана Голови, який має тяжку форму ДЦП. «Ці вірші дуже ніжні. Хлопчина пише їх з 12 років. І коли ти розумієш, що ця дитина – в інвалідному візку, і в нього працює лише один палець, і він набирає їх на комп’ютері, то це – шок. Така людина заслуговує на повагу», – сказав Валерій Залужний в інтерв’ю виданню «Главком».

Піші прогулянки – давня пристрасть генерала. Він прихильник внутрішнього туризму – любить мандрувати Україною. А коли прибуває у нове місце, одягає спортивний костюм і вивчає нові куточки пішки.

Зізнавався в інтерв’ю, що з віком дедалі більше почав любити рідний Новоград-Волинський, з якого в юні роки поїхав. Зараз відвідує батьківщину з великою радістю. Також любить Чернігів, де народилася його мама, Володимир-Волинський – своє перше місце служби і перше місто, яке «вивчив ногами» – пішки гуляючи кожною вуличкою.

І у фейсбуці, і в інстаграмі він має майже по 5 000 підписників. У фейсбуці відкритий, публікує не лише офіційні дописи, а й прості людські – з воєнних буднів, з побратимами, з військовими.

Профіль головнокомандувача ЗСУ в інстаграмі закритий, і це можна зрозуміти – навіть сильним чоловікам потрібна приватність хоч у чомусь. Дописів там не багато – на разі під три сотні. Його підписники розповідають, що основний «контент» Валерія Залужного в інстаграмі – котики, яких він дуже любить у житті.

Авторка – Неля Зінченко