Якщо ви принижуєтесь, пишете, телефонуєте, як наслідок — не отримуєте відповіді, хіба варто падати під ноги?
Проблема таких ситуацій у тому, що нам важко усвідомити факт ігнорування. Звикнувши до людини, прив’язавшись, нам боляче обривати спілкування, перестати бачитись. І ми, як діти, віримо у те, що людина просто немає часу, зайнята, не побачила пропущений.
Так ось, не ганяйтесь за людиною, яка не надає вам належної уваги. Коли тобі хтось цінний, ти завжди знайдеш хоча б 10 хвилин в день, аби поспілкуватися. У зворотному випадку — мовчання доволі голосне і кричить: відчепись!
Деякі люди виявляються абсолютно нездатними побачити вашу внутрішню красу і потенціал, і ви в цьому зовсім не винні. В жодному випадку не виніть себе у якихось придуманих недоліках. Перед усім, пам’ятайте, що ваше від вас не піде.
Можливо, та людина просто злякалася вашого інтелекту, почувала себе невпевнено на вашому фоні, не відчула «вогнику» між вами.
В кінцевому підсумку, неважливо чому саме так сталося. Важливо лише те, що ви повинні прийняти факт: його більше немає поруч.
І навіть, якщо коли-небудь, в майбутньому, він повернеться до вас з оберемком вибачень і виправдань (навіть якщо вони будуть правдоподібними), двічі подумайте перед тим, як вибачати. Пам’ятайте біль, який він вам завдав. Пам’ятайте, з якою легкістю він кинув вас тоді.
Золота порада — відпустіть! Якщо одні двері зачиняються — наступні відкриються! Адже десь там, в цьому величезному світі, є та людина, яка так само чекає того, з ким можна залишитися на усе життя.
