Днями я зустрів дівчину, яку любив багато років. У неї вже є чоловік, вона вагітна. Якщо чесно, коли ми розмовляли, мене тіпало так, як не тіпало останні років 15.
П’ять років тому ми розбіглися
На той момент зустрічалися понад чотири роки і весь цей час були повністю присвячені одне одному. Ми могли проводити разом навіть по 24 години протягом десятків днів без перерв і абсолютно не втомлювалися. Ми їли, спали, гуляли, мріяли, дивилися кіно, ходили в гості і скрізь відчували цілковите співзвуччя і взаєморозуміння. Ми були відображенням одне одного. Ми були абсолютно абстраговані від світу і хіба що збоку спостерігали за всім, що відбувається, маючи лише туманне уявлення про те, як живуть інші. Щоразу, коли ми виходили на люди, то з подивом для себе виявляли, що буває так, що один любить, а другий дозволяє любити, що хтось може зовсім не любити, а лише вирішує бути разом. Це було не про нас…
І ось після чотирьох років стосунків нам здалося, що наші почуття мертві, що ми трохи не такі, якими маємо бути в ідеалі, що пристрасті немає і що, можливо, нам краще розлучитися. Я ніколи не забуду, з якими очікуваннями ми розходилися. Нам здавалося, що ми, як вітрильники, виходимо у відкрите плавання.
Відтоді минуло п’ять років…
Зараз я бачу, як найкрасивіші дівчата, найуспішніші хлопці залишаються самотніми. У моїй чоловічій компанії немає неуспішних людей. Усі спортивні, активні, приємні в спілкуванні і всім від 22 до 35 років. І що цікаво — половина з них неодружені. Найжахливіше, я знаю, що вони абсолютно реалістично розглядають для себе перспективу залишатися такими до кінця життя. І я навіть не знаю, де відбувся цей переломний момент, що з кожним днем стає все більше і більше самотніх людей.
Зараз мені 36 років. Я знаю і вмію багато чого. Знаю, як зробити так, щоб у мене з’явилися гроші, як заслужити повагу і визнання, викликати сміх або змусити себе ненавидіти. Я навчився отримувати майже все. Але не знаю, що потрібно зробити, аби полюбити.
Це єдина емоція, яку не можна закликати, створити, зімітувати. Переконаний, що це дар Божий. І якщо ви зараз когось любите, а десь у світі є хтось, хто вам здається яскравішим, молодшим, цікавішим, розумнішим, ніжнішим, то знайте, що це все тимчасово, а любов вічна. Вогні потемніють, молоде постаріє, те, що було ніжним, загрубіє, цікаве стане звичайним, гострота розуму притупиться, і тільки любов не має минулого часу.
Якщо у вас є кохана людина, то не смійте її кидати. Не розкидайтеся своїм щастям і можливостями його побудувати. Потім будете шкодувати.
Андрій, з ел. пошти
