Дифтерія відома людству з давніх часів. Перші описи захворювання зустрічаються ще в працях Гіппократа, однак як окрему хворобу дифтерію виділили лише в XIX столітті. У той час захворювання набуло значного поширення в Європі та Америці, спричиняючи численні смерті, особливо серед дітей.

У кінці XIX століття дифтерія стала серйозною епідемічною проблемою. У 1883 році німецький бактеріолог Едвін Клебс виявив збудника дифтерії — бактерію Corynebacterium diphtheriae. Незабаром його колега Фрідріх Леффлер вперше виділив чисту культуру бактерії, що стало важливим кроком до розробки методів лікування і профілактики хвороби.

Епідемії дифтерії вразили багато регіонів світу, особливо Європу, де захворювання забрало сотні тисяч життів. До прикладу, лише в одному Лондоні у 1891 році від дифтерії померло понад 8 тисяч людей. Велика кількість випадків була зафіксована також у США, де дифтерія входила до трійки найпоширеніших дитячих хвороб, що викликали смерть.

Прорив у боротьбі з дифтерією стався на початку XX століття, коли була розроблена протидифтерійна сироватка, а в 1923 році — перша вакцина. Після масового впровадження вакцинації в багатьох країнах, захворюваність на дифтерію різко знизилася. Наприклад, у США до середини 1940-х років кількість випадків дифтерії зменшилася на 90%. Вакцинація стала обов’язковою в багатьох країнах, що дозволило майже повністю викорінити хворобу.

Однак, попри значні успіхи, сучасний світ все ще стикається з викликами в боротьбі з дифтерією. Відсутність або низький рівень вакцинації в деяких регіонах, військові дії, міграція населення та антивакцинальні рухи сприяють поверненню захворювання.

Що таке дифтерія і як вона передається?

Дифтерія — небезпечна інфекційна хвороба, яка вражає переважно слизові оболонки дихальних шляхів та шкіру, а в разі ускладнень — серце, нервову систему й нирки.

Збудник дифтерії (бактерія Corynebacterium diphtheriae) передається під час кашлю, чхання, поцілунків, через контакт із забрудненими збудником поверхнями, предметами побуту (посуд, іграшки тощо), а також через заражені продукти та воду. Інфікуватися можна як від хворої на дифтерію людини, так і від людини, яка є носієм інфекції без клінічних ознак захворювання.

У 2022 році в Україні було зареєстровано два випадки захворювання на дифтерію, а за 2023 рік і 6 місяців 2024 року — по одному випадку, – повідомляють у Центрі громадського здоров’я МОЗ України.

Найкращим способом уберегтися від дифтерії є щеплення. Вакциновані люди також можуть захворіти, але переносять недугу значно легше, тоді як майже 20 % невакцинованих хворих помирають, навіть попри своєчасне лікування. Смертність вища серед дітей до 5 років і дорослих після 40 років.

Симптоми дифтерії

Через 2-5 днів після інфікування дифтерією можуть з’явитися такі симптоми:

• Сіра чи біла плівка на мигдалинах та горлі (фібринозні плівки).
• Біль у горлі й захриплість голосу.
• Дзвінкий «гавкучий» кашель.
• Збільшення лімфатичних вузлів на шиї.
• Набряк шиї.
• Утруднене дихання.
• Виділення з носа.
• Лихоманка й озноб.
• Слабкість і втома.

Радимо також прочитати: Кашлюк у дитини: як розпізнати і відрізнити від ГРВІ?

Ускладнення дифтерії

Якщо дифтерію не лікувати, вона може призвести до таких ускладнень:

• Проблеми з диханням: бактерії, які спричиняють дифтерію, можуть виробляти токсин, котрий вражає тканини в місці інфікування (зазвичай, ніс і горло). У місці враження утворюється цупка сіра мембрана з мертвих клітин, бактерій та інших речовин. Вона може блокувати дихальні шляхи та перешкоджати диханню.
• Ушкодження серця. Токсин може поширитися з кровообігом та пошкоджувати інші тканини організму, спричиняти такі ускладнення, як запалення серцевого м’яза (міокардит). У гіршому випадку це може призвести до серцевої недостатності та раптової смерті.
• Ураження нервової системи. Токсин може ушкоджувати нервові закінчення м’якого піднебіння, що призводить до утрудненого ковтання, зміни голосу. Також можуть запалюватися нервові закінчення кінцівок, спричиняючи м’язову слабкість.
• Ураження токсином нервів, які контролюють м’язи, задіяні в диханні, може призвести до їх паралічу  та навіть до зупинки дихання.

Лікування дифтерії

Усі хворі на дифтерію підлягають обов’язковій невідкладній шпиталізації — навіть із легким перебігом хвороби. Для лікування використовується протидифтерійна сироватка, що пригнічує дифтерійний токсин у крові, та антибактеріальна терапія.

Найефективнішим методом профілактики дифтерії є щеплення вакциною, яка діє одночасно проти трьох інфекційних хвороб: кашлюку, дифтерії, правця. Вона входить до Календаря профілактичних щеплень.

Щоб вакцинуватися проти дифтерії, треба просто звернутися до сімейного лікаря, педіатра чи терапевта. В усіх регіонах України є достатня кількість якісних вакцин від дифтерії для всіх.

Дітей починають вакцинувати проти дифтерії ще у грудному віці:

• перші три дози вакцини АКДП вводять у 2, 4 і 6 місяців життя відповідно;
• у 18 місяців проводиться перша ревакцинація;
• наступні ревакцинації здійснюються в 6 і 16 років (а далі — що десять років).

Що робити, якщо дитина пропустила свої перші щеплення?

Усе одно слід вакцинуватися. Як саме — пояснить ваш сімейний лікар, який знає алгоритм безоплатної вакцинації залежно від кількості отриманих щеплень у різний вік.

Порядок вакцинації дітей до і після 7 років трохи різний, але захист вакциною однаково надійний, якщо кількість доз та інтервал між їхнім введенням дотримано правильно.

Чи потрібно вакцинуватися дорослим, які не були (або не знають, чи були)  вакциновані?

Так, обов’язково вакцинуватися. Якщо ви не знаєте своїх даних про щеплення проти дифтерії, звертайтеся до сімейного лікаря і він призначить вам графік безоплатної вакцинації, так щоб через сім місяців після її початку ви мали всі три дози первинного вакцинального комплексу.

Якщо не пам’ятаєте, чи отримували ви коли-небудь щеплення, сімейний лікар складе для вас графік надолужувальної вакцинації.

Якщо ви контактували з хворим на дифтерію

Незалежно від того, вакциновані ви чи ні, потрібно звернутися до лікаря для негайного отримання щеплення. Алгоритм такої вакцинації різний для нещеплених, вакцинованих за Календарем та людей, яким передбачена ревакцинація протягом року, — але всі категорії мусять негайно отримати безоплатне щеплення після контакту з хворим на дифтерію.

Також потрібно регулярно мити руки, провітрювати приміщення та протирати предмети, з якими міг контактувати хворий та/або носій інфекції.