Хоч і немає такого діагнозу в Міжнародній класифікації хвороб, але «дисбактеріоз» є чи не найпоширенішим діагнозом у вітчизняній педіатрії. Не подобається батькам, як покакав малюк, і відразу ж виникає думка: а чому б не зробити аналіз калу на дисбактеріоз? Адже всім добре відомо, що в кишківнику має бути якась флора, і неодмінно вона має бути хорошою. Адже від поганої суцільні проблеми. От і працюють співробітники баклабораторій, «висівають» мікробів із дитячих какашок, щоб задовольнити цікавість мами (або лікаря). І ніби все зрозуміло: якщо хороших мікробів мало, поганих багато, значить, це і є дисбактеріоз. Значить, треба хороших бактерій попити, а погані – знищити. Але це не зовсім так.
До батьків просочується інформація, що, виявляється, немає ніякого дисбактеріозу! Мовляв, і за кордоном його не визнають, і діагнозу такого не існує. Що ж робити? Які орієнтири шукати? Розповідає сімейний лікар Сергій МАКАРОВ.
Дисбактеріоз у західних країнах зараз обговорюють дуже жваво. Правда, називають його по-іншому – дисбіоз. Мається на увазі, що в кишківнику живуть не тільки бактерії, але і гриби, найпростіші і навіть віруси. І між усіма цими «мешканцями» в нормі має панувати мир. Уся сукупність цих мікроорганізмів у західній літературі називається мікробіом.
Нині є дуже багато публікацій про те, що кишкова флора дуже важлива, що від її стану багато чого залежить. Було доведено, що кишкові мікроби впливають і на формування імунітету, і на обмін речовин, і на стан шлунково-кишкового тракту, і на ризик розвитку серцево-судинних захворювань та нервових хвороб. Навіть розвитку ожиріння, атеросклерозу, бронхіальної астми, раку кишківника і хвороби Паркінсона можуть сприяти певні зміни мікробіому. І коли вчені описують будь-які зміни в складі кишкової мікрофлори, то часто у своїх статтях використовують термін дисбіоз, але не як діагноз, а абсолютно абстрактне поняття, під яким розуміють, що є певна умовна норма мікрофлори у людини – її особиста, індивідуальна норма, оптимальна саме для її організму (а не для всіх). Але в якийсь момент кількісне і якісне співвідношення мікроорганізмів у кишківнику змінилося, і виник дисбіоз. А виникає він не сам по собі, а під впливом певних факторів: прийому антибіотиків, кишкової інфекції, серйозних захворювань, різкої зміни характеру харчування і т. д.
На сьогодні про мікробіом людини відомо ще дуже мало. Але дещо все-таки відомо. Населяють травний тракт більше 1000 (!) різних видів мікроорганізмів, а загальна кількість усіх мікробів становить багато трильйонів. Вважається, що в організмі середньостатистичної дорослої людини може бути кілька кілограмів бактерій, які розміщені у певних місцях. Між цими мікробами є дуже тонка взаємодія: пристосовуючись один до одного, вони допомагають один одному виживати, але в той же час не дають сусідам занадто сильно розмножуватися .
Саме таким чином наша мікрофлора захищає нас від патогенних, шкідливих мікроорганізмів: щільно заселяючи слизову оболонку, вона позбавляє «прибульців» можливості зайняти свою нішу. Тому часто висіваються з калу золотистий стафілокок, клебсієла та інші «монстри», які можуть бути частиною нормальної мікрофлори у більшості здорових людей. Дуже часто стафілококи визначаються в калі не тому, що вони живуть у кишківнику. Це може бути просто транзитна флора, випадково проковтнута, виведена назовні і випадково «спіймана» лаборантом. Тому, якщо дитина добре почувається, переживати з приводу таких «знахідок» у стільці немає ніяких підстав.
Для дослідження складу кишкової флори західні вчені беруть кишковий вміст або навіть зразки слизової оболонки кишки. Фекалії ж використовують дуже рідко, оскільки для цієї мети вони мало підходять: їх мікробний склад може суттєво відрізнятися від складу мікрофлори різних відділів кишківника.
