Здоров'я та краса Сам собі лікар

Чому ми стискаємо зуби і як це пов’язано зі стресом

Чому ми стискаємо щелепи під час стресу? Дізнайтеся більше, як тіло стримує емоції, що кажуть лікарі про бруксизм і як навчитися розслабляти м’язи без болю та виснаження.

Є люди, які під час стресу кричать або плачуть. А є ті, хто просто… стискає зуби. І робить це так часто й несвідомо, що м’язи щелепи стають кам’яними, болять скроні, з’являється відчуття тиску в обличчі. Напруга в щелепах — це не просто фізична звичка. Це може бути спосіб, яким тіло “тримає” емоції, коли їх важко озвучити або прожити.

Що насправді відбувається з тілом

Жувальні м’язи — одні з найсильніших у людському організмі. У моменти напруги вони автоматично скорочуються. Це частина реакції “бий або тікай”, яку запускає симпатична нервова система. Навіть якщо ми не рухаємося, тіло ніби внутрішньо готується до дії і напружує м’язи, зокрема й у щелепі.

Іноді люди роблять це усвідомлено, але частіше — підсвідомо. Стискають зуби під час сну, роботи, сварки чи навіть звичайного мовчання. Така реакція має назву бруксизм і може бути спричинена стресом, тривожними розладами, перевтомою, нестачею магнію або порушеннями сну.

З точки зору психотерапії, напружена щелепа — це сигнал про стримані емоції: невисловлені слова, стриманий плач, образа, гнів або страх. Особливо це помітно у людей, які звикли “триматися”, не показувати слабкість або свої переживання.

Як це проявляється у житті

Людина може не усвідомлювати напругу, доки не відчує біль. Прояви можуть бути різними:

тиск або ниючий біль у щелепах, вилицях, скронях;
гГоловний біль напруження, шум у вухах, біль біля вух;
відчуття, що важко повністю розслабити обличчя;
прокидання вранці зі стиснутими зубами або болем у щелепах;
звичка стискати зуби, коли ми мовчимо, нервуємо або концентруємось.

Це не лише фізичний дискомфорт. Постійне напруження може впливати на сон, настрій, викликати втому та навіть посилювати тривожність.

Чому важливо це розпізнати і зупинити

Тривале стискання щелепи може спричинити проблеми зі скронево-нижньощелепним суглобом, стирання зубів, головний біль, запаморочення, біль у шиї та плечах. Але головне — це сигнал: тіло говорить замість емоцій.

Якщо навчитися помічати цей момент і дозволяти собі розслаблення, повертається відчуття контролю над тілом і власним станом.

Радимо також прочитати: Високий кортизол: 19 сигналів вашого тіла, на які варто звернути увагу

Що може допомогти

Найперше — повернути увагу до тіла. Зупинитися й запитати себе: чи не стискаю я щелепу зараз? Важливо дозволити собі відпустити цей напружений м’яз, як і емоцію, що за ним стоїть.

Допомагають прості техніки:

Повільно розслабити язик і дозволити нижній щелепі легко опуститися вниз.
Ніжно промасажувати жувальні м’язи пальцями.
Зробити кілька повільних видихів, даючи тілу сигнал, що воно у безпеці.
Прикласти теплі долоні до щік або нижньої щелепи.
Перед сном прикласти теплий компрес, прийняти теплий душ або зробити легку розтяжку.

Якщо напруга сильна або супроводжується болем, варто звернутися до стоматолога, невролога або психотерапевта. У деяких випадках може знадобитися нічна капа для зубів або м’язова релаксаційна терапія.

Про що нагадує тіло

Коли щелепи розслаблюються, іноді з’являється сльоза, глибокий видих або просто тиша. Це той момент, коли ми дозволяємо собі не лише розслабити м’яз, а й перестати тримати те, що так довго носили всередині.

І тоді стає помітно: емоції, які ми не висловили, все одно знаходили шлях назовні — просто через тіло, а не через слова.