ЙОГО ІСТОРІЯ
Базилік – одна з найпопулярніших пряних трав. Особливо на Кавказі, де рослина більш відома під назвою “рейган”.
У базиліка (Ocimum basilicum) – безліч видів, підвидів та культурних варіацій. І всі вони відрізняються один від одного – за розміром, кольором, ароматом. Його листя – зовсім маленьке чи доволі велике, з рівними чи різьбленими краями, буває зеленого, зелено-фіолетового чи темно-фіолетового кольору. А зібрані у суцвіття квіти – білі, рожеві, фіолетові.
БАТЬКІВЩИНА – СХІД
Батьківщиною базиліка вважають Східну Індію та Іран, де його століттями вирощували як прянощі та як лікарську рослину. Сплетені з нього вінки знаходили в гробницях єгипетських фараонів. У Європі про нього дізналися значно пізніше. За легендою, в Єрусалимі, біля Гробу Господнього, цю траву знайшла імператриця Олена, мати Костянтина Великого. Її привабив неповторний аромат. Відтоді для православних греків базилік не тільки пряність – вони прикрашають його гілочками церкви та святі місця.
СИМВОЛ КОХАННЯ
У ньому, без сумніву, є щось особливе, недарма в легендах та переказах багатьох народів світу ця рослина згадується як символ кохання, безсмертя й сімейного щастя. Либонь, це пов’язано насамперед з його цілющими властивостями. Листя, коріння та насіння базиліка використовують у народній медицині для лікування різних хвороб. Окрім ефірної олії, що має сильну бактерицидну дію, в ньому містяться цукри, каротин, фітонциди, вітаміни С, В2, РР, рутин.
ПАХОЩІ, ЩО НІС ЛОСКОЧУТЬ
Та особливо цінується аромат рослини – яскравий, сильний, з різноманітними відтінками у різних сортів: лимонним, гвоздичним, м’ятним, анісовим, перцевим, камфорним та іншими. Будь-якій страві базилік здатний надати специфічного східного колориту. Особливо у поєднанні з кіндзою (коріандром).
У східній кухні його використовують у свіжому та сушеному вигляді. Розповсюджений він і в Європі: у Франції, Італії, Греції як приправу базилік додають до овочевих, м’ясних та рибних страв. На гілочках настоюють оцет. А сушене листя разом з розмарином інколи використовують замість перцю. Крім того, він входить до складу багатьох пряних сумішей, зокрема хмелі-сунелі.
НА ПІДВІКОННЯ!
Базилік вирощують на легких плодючих ґрунтах, які добре прогріває сонце. В південних районах – у відкритому ґрунті, в середній смузі – розсадним способом: насіння висівають у теплицю чи в горщики на підвіконні, сходи пікірують, рослини помірно поливають, а теплиці регулярно провітрюють, бо при підвищеній вологості прорість випріває. У відкритий ґрунт їх висаджують зазвичай після 10 червня, коли земля добре прогріється і вже можна не боятися заморозків.
Базилік не вимагає особливого догляду – достатньо просто видаляти бур’яни та спушувати землю. Однак часто в середній смузі йому все-таки бракує тепла, він погано росте і виглядає слабким. Тому, якщо літо не спекотне, ліпше не пересаджувати його в ґрунт, а залишити в теплиці – між перцями та огірками. В такому разі користь подвійна: і базилік росте на повну силу, й інші рослини завдяки його фітонцидним властивостям захищені від тлі та інших шкідників.
Висушені в тіні й розтерті на порошок пагони й листя рослини ліпше зберігати в герметично закритому посуді, у темному місці – тоді аромат зелені збережеться надовго. А якщо ви хочете, щоб у вас завжди був свіжий базилік, посадіть його на підвіконні – у горщику для квітів.
