Поговоримо про символи української державності — як ними стали тризуб і синьо-жовтий стяг, чому такою важливою є золота скіфська пектораль, чому під час інавгурації президента України перед ним лежить Пересопницьке Євангеліє, як були створені та набули популярності найвідоміші музичні символи України. Про все це розповідає Суспільне.Культура.
Синьо-жовтий стяг
Упродовж історичного становлення Української держави синьо-жовтий прапор був символом боротьби за національні та соціальні права українського народу. Стяг пройшов шлях від прапора Руської національної гвардії до національного символа незалежної країни, коли за часів Незалежності він став Державним Прапором України.
Прочитайте також: Цікаві факти про Україну, яких ви не знали
Тризуб
Тризуб – український символ, який зустрічався на нашій території з прадавніх часів. Найдавніше зображення, віднайдене археологами, датується X століттям. Припускають, що в той час це був магічний знак роду, оберіг.
Гімн України
Восени 1862-го на одній з патріотичних вечірок у Києві поет Павло Чубинський написав вірш, який починався словами “Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля!” За ці поетичні рядки 23-річного Чубинського вислали в Архангельську губернію через “шкідливий вплив на розум простолюду”. Але вірш Павла Чубинського все ж надрукували у львівському журналі “Мета”. Цей текст сподобався композиторові Михайлу Вербицькому і він написав до нього музичний супровід. Перший запис пісні “Ще не вмерла Україна” відбувся у жовтні 1910 року в Кельні на фірмі Gramophon. Солістом був український оперний співак Модест Менцинський. Цей запис зберігся та дійшов до наших днів.
Звісно, в часи Радянського Союзу пісня “Ще не вмерла Україна” була під забороною як “буржуазно-націоналістична”.
Уперше в радянському контексті публічно гімн України заспівали Василь Жданкін, Віктор Морозов та Едуард Драч. Це сталося 24 вересня 1989 року на головній сцені фестивалю “Червона рута” у Чернівцях. Уже за два роки Україна проголосила Незалежність. Пісня “Ще не вмерла Україна” стала державним гімном України.
Пересопницьке Євангеліє
Під час кожної інавгурації президента України ми бачимо цю книгу — Пересопницьке Євангеліє. Ця традиція народилася 1991 року. Відтоді під час присяги президента на вірність народові України поряд із Конституцією та Актом проголошення незалежності України кладуть Пересопницьке Євангеліє. Це рукописна пам’ятка культури та християнства в Україні XVI століття, перший відомий переклад євангельського тексту так званою простою мовою, досить близькою до народної. Рукопис пишно орнаментований, прикрашений високохудожніми кольоровими заставками й мініатюрами.
Конституція Пилипа Орлика
Однією з найстарших Конституцій світу вважається американська – 1787 року. Конституцію Франції ухвалили 1791-го, за два роки після Великої французької революції. Тоді ж була ухвалена і польська Конституція. Та першою Конституцією Європи можна вважати Конституцію Пилипа Орлика 1710 року. Історики вважають цей документ однією із ключових засад української ідентичності.
“Молитва за Україну” Миколи Лисенка
“Молитва за Україну”, знана також як “Боже великий, єдиний, нам Україну храни” — другий після гімну України національний музичний символ нашої країни. Її створив 1885 року композитор Микола Лисенко на слова Олександра Кониського. “Молитву за Україну” вперше видали на Галичині, там вона стала дуже популярною. Натомість у Києві через заборони російської імперської влади надрукувати цей твір не було можливості. Її, попри заборони, допомогли поширювати знані галицькі громадські діячі Богдар Кирчів і Володимир Шухевич.
Згодом твір набув популярності по всій Україні. З’явилися численні хорові версії — Віктора Матюка, Кирила Стеценка і Олександра Кошиця. Саме остання набула найбільшого поширення і нині виконується на рівні з державним гімном України.
“Молитва за Україну” звучить зокрема під час церемонії інавгурації Президента України.
Скіфська пектораль
Золота скіфська пектораль, знайдена 1971 року, одразу опинилася в центрі уваги та швидко перетворилася на своєрідний символ України. Вона стала візитівкою Музею історичних коштовностей УРСР (нині це Скарбниця Національного музею історії України). Виявилося, що прикраса такого майстерного виконання є не тільки видатною археологічною знахідкою, визнаною на рівні ЮНЕСКО, але й шедевром світового ювелірного мистецтва.
Національний заповідник “Софія Київська”
Софія Київська — найдавніший християнський храм, що повністю зберігся на східнослов’янських теренах. Софія стала колискою київського християнства, державності та культури. От уже багато сторіч її вважають головною святинею Русі-України та меморіалом Хрещення Руси-України. Вона дійшла до наших часів з доби Володимира Великого і Ярослава Мудрого.
Сьогодні Софійський собор разом із архітектурним ансамблем монастирських споруд є об’єктами списку пам’яток ЮНЕСКО.
Гімн січових стрільців “Ой у лузі червона калина”
Після початку повномасштабного російського вторгнення стрілецька пісня “Ой у лузі червона калина” стала символом української незламності. Під цю пісню на чемпіонаті світу з фігурного катання у 2022-му виступали українські спортсмени Олександра Назарова та Максим Нікітін, а гурт Pink Floyd знову зібрався, аби виконати власну інтерпретацію пісні у версії лідера гурту “Бумбокс” Андрія Хливнюка. Пісня з понад столітньою історією по-новому зазвучала у наші дні.
Пам’ятник князю Володимиру в Києві
Князь Володимир Великий за свого правління в Україні-Руси почав кардинальні реформи. Він не лише охрестив Русь, але й розбудував сильну державу. Це один із найбільш яскравих політичних діячів Європи того часу. Сьогодні на Володимирській гірці в Києві стоїть пам’ятник Володимиру. Для столиці це перший пам’ятник, який було встановлено історичній особі.
Церква Успіння Богородиці в Києві (Десятинна)
Один із символів української державності — створена з ініціативи Володимира Великого Десятинна церква. Вона з’явилася в Києві одразу після хрещення Русі. Князь Володимир започаткував традицію сакральної кам’яної архітектури, орієнтованої на Візантію. І хоч Десятинна церква до наших часів не збереглася, це місце досі береже дух історії і пам’ять про минулі часи. Нині залишки фундаменту Десятинної церкви є пам’яткою національного значення.
“Садок вишневий коло хати”
“Садок вишневий коло хати” – один з найпопулярніших віршів Тараса Шевченка. На перший погляд, це невигадлива пейзажна лірика, проте у словах значно більше підтексту, ніж може здатися. Цей вірш не раз опинявся в центрі уваги українських композиторів – наприклад, Анатоля Вахнянина, Гната Хоткевича, Миколи Лисенка. Але й сучасні композитори працювали з поезією Шевченка – наприклад, “Страсті за Тарасом” Євгена Станковича. І серед віршів, які звучать у “Страстях за Тарасом”, – “Садок вишневий коло хати”.
Будинок Центральної Ради
Українська Центральна Рада посідає важливе місце в історії України. Це був перший загальнонаціональний орган, який проголосив українську державність на початку ХХ століття. Українська Центральна Рада була символом національного самоусвідомлення.
Нині пам’ять про ті часи зберігає Будинок Центральної Ради – історична споруда у самому серці київського середмістя, на вулиці Володимирській, 57. Саме там працював український парламент, де ухвалювали Четвертий Універсал, що проголосив державну Незалежність Української Народної Республіки та першу нашу Конституцію.
“Запорозький марш” Євгена Адамцевича
“Запорозький марш” Євгена Адамцевича – один із музичних символів боротьби за Незалежність України. Він разом із гімном України звучав на мітингах у другій половині 1980-х. Після здобуття Незалежності саме під звуки “Запорозького маршу” збиралися депутати у Верховній Раді України. Він же став основним маршем репертуару оркестрів Збройних Сил України, замінивши імперське “Прощання слов’янки”.
“Запорозький марш” написав незрячий бандурист Євген Адамцевич. Його прем’єра широкому загалу відбулася в Києві 1969 року під час концерту кобзаря в Київській опері. Масштабу і величі маршу додала оркестрова версія, яку зробив Віктор Гуцал для Державного оркестру народних інструментів. За кілька років через занадто патріотичне звучання комуністи заборонили виконання “Запорозького маршу”. Цю заборону зняли лише за двадцять років.
Нині це музичний символ відваги і незламності українського народу.
Михайлівський Золотоверхий монастир
Один із символів української державності — Михайлівський Золотоверхий собор, що в Києві. Це не лише відома святиня, присвячена воїнові-захиснику міста – Архистратигу Михаїлу. Михайлівський собор під час Євромайдану, Революції гідності зіграв виняткову роль як місце прихистку для майданівців.
