Одного разу мудрий старець звернувся до людей. Він дістав з кишені купюру в сто гривень і, піднявши її вгору, запитав:

– Хто з вас хоче отримати ці сто гривень?

Кілька людей підняли руки, виявляючи інтерес, а ті, хто залишився з опущеними руками, подивилися на старця з сором’язливим виразом. Тоді він запитав їх:

– А ви, хіба вам ці гроші не потрібні?

Ті, хто не підняли рук, відповіли, що гроші їм теж не завадили б, але вони посоромилися зізнатися в цьому перед іншими. Почувши це, старець повільно зім’яв купюру і, піднявши її, запитав:

– А тепер, коли ця купюра зім’ята, хто хоче її отримати?

Люди відповіли, що купюра їм усе ще потрібна. Тоді старець кинув її на землю, наступив на неї, покрутив ногою, і підняв, вже забруднену, та знову запитав:

– А тепер, коли вона брудна і зім’ята, хто з вас усе ще хоче ці сто гривень?

І знову багато людей підтвердили, що хочуть цю купюру. Тоді старець з усмішкою промовив:

– Ось вам цінний урок, мої дорогі. Попри те, що ця купюра була зім’ята, забруднена й навіть кинута на землю, вона не втратила своєї цінності. Так і кожен з нас може пережити важкі часи, відчувати тягар помилок, упасти духом, але це не робить нас менш цінними. Життя може зім’яти нас, але наша справжня цінність від того не зникає. Ми залишаємося вартими любові, поваги і підтримки.

Після цих слів старець підійшов до старенької жінки, яка скромно стояла осторонь, і простягнув їй цю купюру:

– Я бачу, що вона вам зараз найбільше потрібна. Але запам’ятайте: ніхто з вас, хто вірить у свою цінність, не залишиться з порожніми руками.

Радимо також: “Сліди на піску”. Дуже мудра притча, яку слід прочитати кожному