Трансплантологія – це та сфера охорони здоров’я, де однієї лише вправності медиків, технічної оснащеності лікарні та якості медичних препаратів недостатньо. Потрібні донори! Тобто люди, які ще за життя погодилися на вилучення в них органів у разі смерті, або померлі, чиї близькі дали згоду на те, щоб їхній родич став донором. Детально про те, хто може стати донором і які органи можна пожертвувати, як дати прижиттєву згоду на донорство органів, розповідають фахівці Українського центру трансплант-координації.
Як можна стати донором органів
Існує два способи стати донором органів. Ви можете дати згоду на донорство за життя або вже сьогодні поговорити з рідними про Ваші думки щодо готовності бути донором після смерті.
В Україні посмертне донорство можливе або за згоди родичів, або за прижиттєвої згоди донора. Якщо людина надає прижиттєву згоду, її дані вносять до єдиної електронної бази, доступ до якої мають трансплант-координатори (їх наразі близько 200 в Україні).
У разі якщо людині діагностовано смерть мозку, трансплант-координатори звіряють її дані з базою донорів. За умови наявності прижиттєвої згоди починається пошук реципієнтів – людей, які чекають на пересадку серця, печінки, нирки тощо. Далі – власне трансплантація.
Для оформлення згоди на донорство органів потрібні паспорт (до id + витяг з пропискою) та ідентифікаційний код. На момент підписання потрібно бути повнолітнім, дієздатним, психічно та фізично здоровим.
Письмову заяву про рішення щодо донорства можна написати трансплант-координатору у будь-якій лікарні. Знайти найближчий до вас заклад можна на сайті https://utcc.gov.ua у розділі «Регіональні центри». Також це можна зробити в Українському центрі трансплант-координації.
На підставі заяви буде сформована відповідна картка в Єдину державну інформаційну систему трансплантації органів і тканин, а скан-копія заяви буде долучена до цієї картки.
Після формування такої картки в ЄДІСТ інформацію з неї не буде бачити жоден медичний працівник до моменту констатації смерті головного мозку особі, яка надала таку заяву.
Протягом життя можна неодноразово змінювати своє рішення, що в свою чергу анулює попередню заяву. Тому у випадку, якщо вже після підписання погляди в людини змінилися, вона може за такою ж процедурою відкликати свою згоду. Остання заява є вирішальною і нівелює всі попередні.
Якщо в людини з якихось причин не виходить подати письмову заяву, вона може повідомити про своє рішення щодо посмерного донорства родичів. Тоді у відповідній ситуації вони зможуть передати побажання трансплант-координатору. Якщо в ЄДІСТ зареєстрована заява про згоду-незгоду на посмертне донорство, ніхто з родичів померлого не може її заперечити.
Хто може пожертвувати органи, тканини або клітини?
- Повнолітня особа, яка прижиттєво зробила заяву про згоду бути донором після смерті.
- Повнолітня особа, яка зробила заяву про пожертву анатомічних матеріалів родича після його смерті (родинні зв’язки першого ступеню – діти, батьки, брати, сестри; або особа, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого).
- Повнолітня особа, яка готова бути донором за життя.
- У разі донації гемопоетичних стовбурових клітин донором за життя може бути неповнолітня особа у випадках, коли відсутній повнолітній дієздатний сумісний донор, реципієнт є повнорідним братом або повнорідною сестрою донора, трансплантація здійснюється для збереження життя реципієнта. Згоду на донацію в такому випадку надають батьки, або офіційні опікуни. Якщо дитині більше 14 років, вона також бере безпосередню участь в прийнятті рішення про згоду на донацію
Хто не може стати донором
Посмертними донорами органів не можуть бути:
- діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
- люди, визнані недієздатними;
- ті, чия особистість невстановлена.
- Також у законі чітко прописано – посмертними донорами не можуть бути військовослужбовці, які загинули під час бойових дій.
Донором яких органів людина може стати?
За життя:
- донором кісткового мозку (здати кров),
- нирки і частини печінки.
Після смерті:
- серця
- легені
- комплекс “серце – легені”
- печінки
- нирки
- підшлункової залози
- підшлункової залози з ниркою
- селезінки
- паращитовидної залози
- кишечника
- м’яких тканин
- тканини опорно-рухового апарату
- судини та клапани серця
- очного яблука або його складових
- шкіри
- матки
- гортані
- трахеї
- верхніх кінцівок
- нижніх кінцівок
- обличчя
Як визначають, кому дістанеться донорський орган?
Пошук пари донор-реципієнт здійснює Єдина державна інформаційна система трансплантації органів і тканин в автоматичному режимі. При розподілі враховуються такі чинники:
- імунна сумісність донора і реципієнта,
- ступінь погіршення стану пацієнта,
- територіальне розміщення медичного центру по вилученню органів до лікарні,
- де буде проведена трансплантація та багато інших критеріїв.
Пріоритет при розподілу віддається неповнолітнім пацієнтам, живому донору, який раніше віддав органи для трансплантації, особі, яка за життя висловила згоду бути донором після смерті.
Ведення такого реєстру гарантує рівність реципієнтів у можливості отримати анатомічний матеріал, дозволяє грамотно керувати диспансерним наглядом за реципієнтами і уникнути комерціалізації трансплантології.
Чому механізм прижиттєвої згоди на донорство є важливим?
Тому що він демонструє рівень усвідомлення своєї відповідальності за власне тіло, розуміння можливостей системи охорони здоров’я та потреб суспільства.
Україна має кадрову та технічну базу для проведення значно більшої кількості трансплантацій, ніж є сьогодні. Цей напрям стрімко розвивається, створюються потужні лікарські команди, а медзаклади оснащуються спеціальним обладнанням.
Готовність людей ставати донорами, а також готовність надавати згоду на донорство за своїх померлих родичів – значить подарувати шанс на одужання для тисяч українців, які чекають на трансплантацію і йдуть з життя, так і не дочекавшись донорського органу.
