Halyna Kruk дуже тонко описала жінок українських військових, які зараз на передовій:
“У всіх жінок, із якими я сьогодні випадково перетиналася, чоловіки на війні. Здається, ми впізнаємо одна одну вже навіть без слів. По самій інтонації, коли раптом котрійсь із нас дзвонить чоловік.
Жінка, яка розмовляє з чоловіком, що знаходиться “десь там, не можна казати де”, з усіх сил вдає безтурботну і зарадну. Розповідає, як у неї все добре вдається: і те встигла, і там сходила, і діти роблять уроки, і їжі вистачає, і до мами дзвонила, і справді нічого-нічого не бракує. Лише тебе.
Я знаю ці розмови, я теж так роблю. Бо не можна розкисати. Ми впізнаємо одна одну по очах – стривожених і червоних. Таке, вітром навіяло, пісок в очі”.
