Психічно хворі люди завжди є і будуть, бо це – закон природи. За різними оцінками в популяції їх 1-2%. Свого часу Гітлер знищив у Німеччині всіх психічно хворих, але після ІІ Світової війни їх все одно був 1%.
За даними ВООЗ, близько 450 мільйонів осіб у світі мають психічні захворювання. Щороку більше 800 тисяч людей гинуть внаслідок самогубств, тобто одна людина кожних 40 секунд.
Депресія, наркотична та алкогольна залежності, неврози – стани, що значно знижують якість життя, але українці і досі не перестали боятися психіатричних лікарень, адже суспільство так і не позбулося звички вважати психічно хворих людей меншовартісними, стигматизувати їх.
Журналістка «Район. Медицина» поспілкувалася із психотерапевтом Юрієм Кравчуком, щоб з’ясувати, які психічні проблеми найбільш поширені і як їх подолати.
Психічно хворих у суспільстві – 1%
– Чи правда, що впродовж останнього десятиліття кількість людей, які потерпають від психічних розладів і захворювань зросла?
– З моєї практики, є певна кількість сталих пацієнтів, вони звертаються. Час зараз непростий в нашої держави, з’явилася велика категорія пацієнтів для психіатрів та психотерапевтів. Ситуація досить складна, люди бояться психлікарень. Як правило, у ветеранів проблеми невротичного плану: тривожність, різні нав’язливі стани – невротичні розлади з нав’язливими думками, рухами, ритуалами. Також зросла проблема залежностей, наприклад, у підлітків – комп’ютерна залежність. Дійшло до того, що деякі психіатри почали говорити про цифрову деменцію молоді. Коли підлітки занадто захоплюються віртуальним світом – це не є нормально.
– Суїциди – чи критична це проблема для суспільства? Що їх провокує?
– Сьогодні вночі привезли жінку, 30 років, суїцидальна спроба. Справа в тому, що більшість суїцидів кояться в стані алкогольного сп’яніння. Алкоголізація населення – дуже актуальна і серйозна на сьогодні проблема. Алкоголь низької якості, його регулярне вживання швидко призводить до різних психічних порушень. Люди швидко спиваються і нічого крім горілки їм не потрібне. Також тенденція серед певної категорії молоді з’явилася, що круто змішувати алкоголь з наркотиками. Ще з Радянського Союзу для споживача наркотиків пригубити пиво чи сухе вино було категорично неприйнятно: або наркотики, або алкоголь. Розгортаються психози, можуть бути серйозні наслідки.
– Які психічні проблеми на сьогодні найбільш поширені і що до них призводить?
– Психічно хворих у суспільстві – 1%. Це так звана «велика» психіатрія: шизофренія, біполярний афективний розлад, наприклад. Є і «мала» психіатрія. В основному сюди неврози відносяться, різні. І ця проблема зараз виходить на перший план, адже це напряму залежить від ситуації, в якій людина перебуває: від заробітку, від впевненості в майбутньому, від оточення.
– Чи справді жорсткий, інтенсивний темп життя, робоче (професійне) навантаження можуть спричинити психоемоційний розлад?
– В принципі, так. Розумієте, в чому справа, психіка – це надзвичайно гнучка система і це ми говоримо про психіку взагалі. А коли ми стикаємося з психікою конкретної людини, ми повинні розуміти, що в кожної людини є певні межі, кордони, якісь ліміти. І на більше ця людина просто не здатна. Ми ж не вимагаємо від корови, яка дає відро молока, два відра. Не доїмо її, коли щось отримати вже неможливо. Від людини треба вимагати тільки того, що вона може. І темп, життя, звичайно, інформаційні потоки не сприяють стабілізації психіки. Весь час відкривають нові горизонти, тож це, безперечно, привід для дестабілізації психіки.
Ознаки емоційного вигорання
– Якими можуть бути ознаки емоційного вигорання, перевтоми?
– Синдром хронічної втоми, якщо людина не відновлюється після робочого дня. Відновлення – це обов’язкова умова для нормальної професійної діяльності. Для цього існують певні правила, які умовно можна розділити на 2 частини: зовнішні (робота, ситуація в країні, погода, сім’я) і внутрішні фактори (ставлення до подій в житті і суспільстві). Є таке поняття як психогігієна, хоч про неї зараз і мало згадують. Наприклад, пацієнтка розповідає, що самопочуття погіршилось, бо прочитала, що жінка застрелила чоловіка і стріляла в дочку.
Ця інформація так її схвилювала, що вона почала боятися того, що застрелить чоловіка. Я запитую: «Ваш чоловік мисливець? Є зброя вдома?» Відповідає, що ні. Тож запитую, із чого ж вона його може застрелити? Не зі сковорідки ж? Справа в тому, що страхи – ірраціональні, тобто безглузді. Є пацієнтка, яка сама собі не вірить, бо боїться, що в чашку впаде голка. Пояснює, що завжди уважна, знає, що з крану голка потрапити в чашку не може. Знає, але, щоб попити, в чашку має подивитись мама і сказати, що все нормально, голки нема. Від страхів, нав’язливих станів не помирають, але вони не дають жити.
Осіння депресія існує
– Нав’язливих станів можливо позбутись повністю?
– Можна, але наші болячки дуже погано лікуються. Коли людина зламала ногу, то їй в травмпункті складають кістки, накладають гіпс і кажуть не грати у футбол – за 2 місяці все зростеться. Коли відбувається поломка в психіці, то гіпс не накладеш. Постійно йде потік негативної інформації і досить часто лікарі нагадують людину в човні з пробитим дном. Якщо добре вичерпуєш воду і вона слабо прибуває, то човен тримається на плаву. Приблизно в такій ми ситуації. Зовнішні фактори дуже впливають на психіку. Здавалося б, погода. Але сонце сховалося і все, осіння депресія.
– Тобто поняття «осіння депресія» існує?
– Так. Зміна погоди, дощі, мряка – це погано впливає на психіку. Окрім цього, неврози загострюються. Це закономірно. Психічні захворювання загострюються восени і навесні.
– Що таке депресія? Адже цей термін подекуди використовують для означення поганого настрою, апатії. Чи так це?
– Настрій – це тимчасовий емоційний фон. Депресія ж характеризується постійно зниженим настроєм, сповільненим мисленням. У людини знижені вольові функції. Депресивний хворий, якщо це дійсно депресія, поводиться так: «Я хочу лежати, не чіпайте мене, я нічого не хочу і не можу робити». Вона лежить у ліжку з відкритими очима, все навколо її дратує, вона відчуває свою недолугість за те, що не може нічого вдіяти з цим станом.
Звісно, велике значення має ставлення оточуючих. Велика роль оточуючих. Одна депресивна хвора мені розповідала: «Чоловік мене питає, чи в тебе щось болить. Ні, не болить. Він продовжує: «У тебе нічого не болить, голова, руки, ноги на місці. Яка ж ти хвора?» Це може зрозуміти тільки той, хто влізе в цю шкуру і відчує. Хворий хворого зрозуміє, бо в них приблизно ті ж відчуття, переживання одного плану.
Як поводитись, якщо в близької людини діагностовано депресію?
– Ви згадали про нерозуміння і осуд зі сторони оточення. Як поводитись, якщо в близької людини діагностовано депресію? Адже соромити, тиснути неприпустимо?
– Розуміти, що це хвороба. У нас є співчуття, коли у людини інфаркт, коли вона хапається за серце і непритомніє. У нас є розуміння, коли перелом і кістки стирчать через шкіру. Тут нам все зрозуміло. А коли людина тихо лежить і нікого ніби й не чіпає, яка реакція зі сторони оточуючих? Лежить і не чіпає, але ж має щось робити! Однак людина нічого робити не може і її не розуміють, не розуміють, що вона хвора. В силу свого психічного захворювання, вона нічого не може себе навіть змусити. Хіба що пожежа буде, тоді навіть не знаю, чи депресивний хворий рятуватиме щось, крім себе, бо тут будуть задіяні інші структури, спрацює інстинкт самозбереження.
– Як лікується депресія?
– Антидепресантами. Повертаємося до того, що невротичні розлади важко лікуються.
– Тобто йдеться про вплив ліків – фармацевтичних препаратів, хімічних речовин?
– Так. Якщо людина себе більш менш нормально почуває і можна відмінити препарати, я зажди рекомендую навесні і восени, коли почне ламатись погода, пройти протирецидивний курс, підтримуючий курс препаратів. Тому що де тонко, там і рветься, а де тонко в конкретної людини ми вже знаємо. Можуть відбутись певні події в житті і людина знову повернеться до невротичного стану.
Наслідки – питання часу: це може бути невроз або ж психосоматичні розлади
– Які сфери діяльності ризиковані щодо погіршення психічного здоров’я?
– Всі сфери діяльності, пов’язані з роботою з людьми. Ми повинні розуміти, що люди є люди. Деякі халатно ставляться до своєї роботи. Інколи люди поводяться дуже безглуздо, але якщо розібратися і правильно поговорити, то, як правило, з’ясовується, що в людини є вагомі підстави для такої поведінки. Не треба заходити в конфлікти, сваритися.
– Якими можуть бути обставини, симптоми, які б стали чіткою причиною відмовитися від роботи, професійної діяльності?
– Якщо людина не відновлюється. У що це виллється – це лише питання часу. Образно, є люди слабкої психічної організації, але це не означає, що вони слабаки. Є – з сильною психічною організацією, але це не означає, що вони силачі. Просто люди з слабкою психічною організацією реагують одразу і в цьому їм легше. Справді, емоцією краще відреагувати одразу. А люди з сильною психічною організацією слова не скажуть або говоритимуть культурно і стримано, а в середині все кипітиме. Наслідки – питання часу. Це може бути невроз або ж психосоматичні розлади. Всі хвороби від нервів, це правда.
– Тобто психосоматика, вплив психічних чинників та виникнення соматичних захворювань – це реальність?
– Поняття стресу ввів канадський фізіолог Ганс Сельє. Це захисна реакція, яка полягає в тому, щоб забезпечити організм умовами для інтенсивної фізичної роботи: або я втікаю, або я наздоганяю. Так у всіх вищих тварин, в тому числі людини. Адреналін, гормон стресу, розпадається під час активної м’язової роботи. Оскільки, як правило, ми вже не втікаємо і не наздоганяємо, а переживаємо стрес в собі, то адреналін накопичується. Що ми отримуємо? Та звану тріаду Сельє: негативний вплив на серцево-судинну систему (підвищення або коливання артеріального тиску), ендокринну систему і виразкові зміни в шлунково-кишковому тракті. Це і є психосоматика.
Які симптоми вказують на те, що психічне здоров’я похитнулося?
– Які симптоми вказують на те, що психічне здоров’я похитнулося і необхідна допомога психіатра чи психотерапевта?
– В першу чергу, це розлади сну, які тривають систематично. Тому що час від часу розлади сну можуть виникати під впливом певних зовнішніх факторів, від перезбудження. А от коли тиждень і більше – це вже сигнал. Дратівливість, плаксивість. Усе це прояви неврозу, над якими варто замислитись: «Що ж буде далі?». Адже справа в тому, що в середньому до нас, психотерапевтів та психіатрів, добираються півтора року. Якщо взяти до уваги, що невроз розвивається як латентний, прихований впродовж 1-2 років, і лише потім цей процес стає явним, виходить назовні у вигляді певних симптомів і проявів. В результаті ми отримуємо болячку, якій 3-5 років, тож повернутися до точки відліку за 2-3 тижні нереально.
Люди бояться психлікарень, бо психлікарня може ускладнити життя, однозначно. Адже дуже багато професій вимагають довідки про психічне здоров’я. Зараз ми поставлені в такі умови, що ми мусимо фіксувати будь-який візит, бо за кожним пацієнтом мають іти гроші. Це – наша зарплата. Ти мусиш зафіксувати в картці, документально, що я не байдики бив, а приймав хворого. Це все у нас зараз не продумано.
Радимо також прочитати: Депресія у підлітків: симптоми і як з нею боротися
– На завершення нашої розмови, дайте декілька ефективних порад, які б допомогли людям зберегти психічне здоров’я.
– Радійте життю і звичним речам. Радійте, що всі близькі здорові, є кошти на щоденні потреби, що сьогодні сонячний і спокійний день. Дякуйте за це. Ми не помічаємо простих речей і так виходить, що все життя у нас або стрес, або негатив. Розумійте, що, якщо ти сам собі не допоможеш, ніхто про тебе не подбає. Старайтесь більше відпочивати, бути добрими. В наших силах наповнити життя позитивом.
Авторка – Лариса Андрійчук
