Спостерігаючи за моїми діями, дружина друга, не без заздрості в голосі, сказала своєму чоловікові: «Ось, поглянь, Андрій Світлані допомагає, а ти навіть тарілку за собою вдома забрати не можеш!» На що чоловік відповів:
«А ти мені тоді навіщо?»
У мене одразу виникло зустрічне запитання:
«А ти їй навіщо? Тамагочі, за яким потрібно прибирати та якого треба годувати, вона може і на телефон завантажити».
Я ніколи не розумів такого ставлення багатьох чоловіків до своєї другої половинки. Чому ви вважаєте, що домашні клопоти – це лише жіночий обов’язок? А який тоді чоловічий? Цвях у стіну забити? Але, постривайте, цвях в стіну ви не щодня забиваєте, а домашні справи потрібно робити кожен день. Чому все це має лягти на тендітні жіночі плечі?
Коли я почав висловлювати ці аргументи другові, він обурився: «Наші діди споконвіку так жили: жінки за господарством стежать, а чоловіки працюють! І колись у жінок більше обов’язків було: і будинок, і худоба, воду з колодязя тягали та в печах їсти варили. А зараз у них вдома всі зручності, машинки-автомати, праски з парогенератором, мультиварки та посудомийки: їм взагалі нічого робити не треба, тож посуд вона може і сама помити, а я на роботі втомлююся».
Згоден, нашим бабусям не легко було та сучасним жінкам дуже допомагає побутова техніка. АЛЕ зараз жінки так само працюють нарівні з чоловіками (я не кажу про «ляльок з очима», покликання яких бути аксесуаром до багатих стариганів). У нашій родині так заведено: ми приходимо з роботи, я допомагаю дружині приготувати вечерю і прибрати вдома, потім разом відпочиваємо. Я вважаю, що моя жінка не зобов’язана сама цілий вечір проводити на кухні та біля раковини, сама займатися з дитиною, а потім втомлена валитися з ніг. Я хочу бачити поруч із собою красиву й не замучену домашніми справами дружину. І це, в першу чергу, моя турбота. Якщо я не буду їй допомагати, то у неї не буде сил і часу на себе і мене, відповідно. Інакше, який же я чоловік і захисник, якщо не можу допомогти своїй коханій?..
Друг колись зізнався, що у нього є коханка.
«Навіщо???» – здивувався я. На що той відповів: «Так, втомився від дружини. Мені з нею нудно, вона постійно на кухні, завжди чимось незадоволена, нескінченно возиться з дитиною, за собою не стежить, у неї завжди болить голова, секс у нас раз на місяць і то примітивний. Змінилася Маринка після весілля… Ось нова моя – красуня, завжди доглянута, секс просто чарівний. Ми з нею багато часу проводимо разом, мені цікаво з нею».
Я поцікавився: «І що тепер, ви з Мариною розлучатися будете?» Друг щиро здивувався: «Ні, звичайно! Навіщо? Маринка нічого не підозрює. Вдома у мене чисто та завжди є що смачненького попоїсти, що мені ще треба? Маринка для дому, а Оленка для душі й тіла».
Мені стало так огидно й неприємно… Ще більш огидно стало, коли зрозумів, що так вважають багато моїх друзів. Що за споживацьке ставлення до жінок? Як так? Поки була молода та красива – була потрібна, а тепер можна й нову шукати? А дружина нехай далі обпирає нас і речі прасує? Це так підло! Ну ми ж не тварини врешті-решт! Сім’я – це величезна та важка праця для двох! І лише удвох можна побудувати міцну та дружну сім’ю. А якщо звалити всі турботи на жінку, в неї просто не залишиться часу ні на що інше.
Дорогі мої друзі, це не ваші дружини змінилися, це змінилося ваше ставлення до них. Поки ви зустрічалися до весілля, ви дарували їм квіти, подарунки, робили компліменти, ходили на побачення. А що ви робите після весілля? Ви приходите ввечері додому, чекаєте, поки дружина приготує вечерю, а потім сідайте за комп’ютер або телевізор. У вихідні йдете до друзів без дружини. Хіба не так? А вона весь цей час займається готуванням їжі, прибиранням, пранням, прасуванням, дітьми. Звідки у неї будуть сили й, найголовніше бажання, привести себе до ладу та посміхатися вам, як раніше, коли ви познайомилися?
Чесно зізнаюся (хоча впевнений, багато чоловіків мені не повірять) я НІКОЛИ не зраджував своїй дружині. І не збираюся, мені це не потрібно. Навіщо завдавати собі цього клопоту? Обманювати? Навіщо ризикувати тим, що ви разом будували багато років? Та й не потрібна мені інша, мені моєї дружини більш ніж вистачає, вона мені друг, і коханка, і дружина. Вважаю, якщо любиш жінку – то й інша не потрібна. А якщо не любиш – то будь чоловіком, чесно зізнайся їй в цьому та іди, куди очі дивляться. Тільки якщо до весілля ви полюбили добру та ідеальну дівчину, а після весілля вона стала занудою, то це ВИ найперше винні в цьому!
Коли востаннє дарували своїй обраниці квіти? Просто так, без приводу. Коли ви востаннє запрошували її на побачення? Чоловіки, жінку треба підкорювати та завойовувати ЗАВЖДИ! Все життя! Після весілля вона – та сама жінка, яку ВИ самі колись вибрали, і вона заслуговує такого ж ставлення, як і колись, коли вона виходила за вас заміж. А якщо ви вважаєте, що після штампу в паспорті дружина повинна самотужки тягнути на собі все господарство, доглядати за вами, виховувати дітей, при цьому так само мило посміхатися вам, коли ви валяєтеся на дивані й дорікаєте їй за брудний посуд, то ви дуже сильно помиляєтеся. Вам не одружуватися треба було, а просто найняти хатню робітницю.
Ми з моєю Світланою в шлюбі 15 років. У нас вже доросла 13-ти річна дочка. Ми все і завжди робимо разом. Не буду приховувати, за цей час було багато: і сварки, і примирення. Важливо не це, важливо те, як ви поводитеся під час сварки. Нерозумно сподіватися, що ваша дружина буде вам вдячна за те, що ви під час скандалів будете принижувати її та ображати. До весілля ви обоє жили в різних сім’ях з різними традиціями та правилами, і те, що у вас різні погляди на щось, – це нормально. Те, що у дружини є своя думка та вона думає не так, як ви, зовсім не означає, що вона «дурна жінка й нічого не розуміє». Зараз ви — одне ціле та вам треба разом працювати над своєю новою сім’єю, створювати свої правила й традиції.
Я дотепер запрошую Світланку на побачення. Ви навіть не уявляєте, як приємно чекати на кохану в парку з букетом квітів! Думати, в чому вона сьогодні прийде, чи сподобаються їй квіти, чи підемо ми сьогодні в кафе чи в кіно, може просто погуляємо по набережній. І ось вона йде, найкрасивіша, легкою ходою в легкій сукні, йде до мене на побачення, МОЯ КОХАНА ДРУЖИНА!
Моя дружина теж дуже змінилася після весілля, вона стала ще прекраснішою, ще ніжнішою та ласкавішою, ще більш турботливою та люблячою. Для мене вона така одна: найкраща дружина та найкраща мама! З кожним днем вона все більше відкривається мені. Я не перестаю дивуватися її багатому внутрішньому світові. І через 15 років вона залишилась веселою та пустотливою дівчиною, яку я колись покохав.
Я не дуже люблю, коли моя дружина з гордістю розповідає своїм подругам: «Мій чоловік — найкращий чоловік на світі!». Тому що я не вважаю, що роблю для неї щось особливе, я просто її дуже люблю, допомагаю та оберігаю її. Це повинен робити кожен чоловік для своєї жінки, тоді жінка буде віддавати втричі свою любов і турботу чоловікові.
Найпрекраснішим часом було тоді, коли ми зі Світланою чекали на народження нашої донечки. Мені здається, це чарівний період в житті кожної родини! Коли твоя дружина носить під серцем вашого малюка, а ти маєш можливість щодня спостерігати, як він росте, торкатися до її животика, відчувати, як малюк починає штовхатися, ти вже розумієш, коли він спить, який у нього настрій, що йому подобається, а що ні. Цю радість не передати та словами не описати, це потрібно відчути.
«Тупа, товста корова» – часто чую я від чоловіків у бік своїх вагітних дружин. Не розумію, як язик може повертатися, щоб сказати таке??? Ваша обраниця носить ВАШУ спільну дитину. І вона не товста, вона ВАГІТНА! Невже ви не розумієте, наскільки це важко для самої жінки? Вона і так дуже переживає за дитину, з’являються комплекси з приводу збільшеного животика, тому що жінка завжди хоче бути привабливою. А від вас, замість підтримки та розуміння вона чує «тупа та товста». В такому випадку це ви тупі та, на жаль, це у вас вже не пройде.
У вагітної жінки всі процеси в організмі спрямовані на збереження вашого малюка і це природно, коли вона починає поводитися так, як колись не поводилася: вередувати, плакати чи сміятися без причини, не розуміти якихось, як вам здається, елементарних речей. Це проста фізіологія. І якщо ви проявите належне терпіння та повагу до своєї жінки, то в результаті скоро побачите свого ЗДОРОВОГО малюка та вашу щасливу й вдячну ВАМ дружину. Немає нікого прекраснішого та красивішого, ніж вагітна жінка.
У Світлани була дуже важка вагітність, страшний токсикоз, постійні примхи. Коли вона вночі будила мене й казала, що хоче бананів, я збирався та йшов у цілодобовий магазин, купував банани, яблука, ананаси, полуницю, оселедець та ще щось. Тому що прекрасно розумів, що після повернення дружина може захотіти вже не бананів, а чогось іншого. І, як не дивно, мені її примхлива поведінка здавалася дуже кумедною. Ми разом сміялися, коли вона ховала (не спеціально звичайно) пульт від телевізора в холодильник, випадково клала хліб в шафу з речами або казала, що ми зараз підемо направо, а сама показувала напрямок наліво, а врешті йшла прямо. Я підтримував її як лише міг, казав ще більше компліментів, дарував ще більше квітів, постійно підбадьорював, що вони (вона та наша майбутня дочка) у мене найкрасивіші, повторював, як сильно я їх люблю. І, як не дивно, Світлані ставало краще з кожним днем. Навіть її лікарка дуже дивувалася, а Світлана з гордістю говорила: «Просто наш тато дуже сильно нас любить».
Чоловіки, тисячу разів подумайте, перш ніж щось сказати своїй вагітній дружині. Ви не можете знати, як вона відреагує на ваші слова. І ви ніколи в житті собі не пробачите, якщо, не дай Боже, щось станеться з ВАШОЮ дитиною з ВАШОЇ вини. Будьте терпеливішими!
Наступним етапом нашого сімейного життя було народження донечки. Не розумію чоловіків, які кричать на дружину, що вона не може заспокоїти дитину. Ти такий самий батько, як вона мати – бери сам заспокой! Малюк повинен відчувати турботу та любов обох батьків, а дружина мусить знати, що поруч з нею люблячий чоловік. Тоді проблем ні в кого не буде. У декреті на жінку лягає набагато більше турбот і їй як ніколи потрібна ВАША допомога!
Я впевнений, що в майбутньому наша сім’я буде ще більш міцною та дружньою. Це не складно, головне любити свою половинку та віддавати всього себе, працювати над стосунками з року в рік.
І тоді настане день, коли я, бувши літнім дідусем, буду чекати в парку свою Світланку з букетом квітів. А вона підійде до мене, як завжди красива, легкою ходою та в легкій сукні, поцілує, міцно обійме й тихенько прошепотить на вухо: «Я кохаю тебе», а я відповім: «І я тебе дуже кохаю». Ми візьмемося за руки та підемо в кафе або в кіно, а може просто погуляємо по набережній.
