Не кажіть нічого, коли вона схудла. Не кажіть нічого, коли вона набрала вагу. Якщо Ви вважаєте, що її тіло добре виглядає, не кажіть їй цього. Натомість можете сказати: «Ти виглядаєш такою здоровою!», «Ти виглядаєш такою сильною!», “Я бачу, яка ти щаслива – ти світишся!”.

А ще краще – зробіть їй комплімент за щось, що не стосується її тіла. Також, не коментуйте тіла інших жінок. Прошу, не робіть цього! Жодного компліменту чи критики. Вчіть її бути доброю до інших та до себе.

Не говоріть перед донькою про те, як ненавидите ваше тіло, чи про нову дієту, що дасть вам змогу схуднути. Не зауважуйте строгих дієт в присутності доньки. Купуйте здорові продукти. Готуйте здорову їжу. Не кажіть: «Я зараз не їм вуглеводів.» Ваша донька ніколи не повинна думати, що вуглеводи – це погано, тому що сором за те, що ти їсиш, викликає сором за себе самого.

Надихайте Вашу доньку бігати, бо від цього вона може краще почуватись. Надихайте її ходити в гори, бо так вона зможе пізнати себе краще. Надихайте її до серфінгу, їздити на велосипеді в горах, бо це страшно і вчить відвазі.

Допоможіть доньці полюбити футбол, хокей чи інший спорт, адже спорт помагає стати кращим лідером та впевненішою жінкою, людиною, що вірить в себе і вчиться як працювати в команді. Ніколи не змушуйте її займатися спортом, який вона абсолютно не любить.

Вчіть  доньку. Навчіть доньку, як готувати капусту. Навчіть доньку, як спекти шоколадний торт, зроблений із шести пачок вершкового масла. Поділіться з нею улюбленим рецептом торта Вашої мами. Вчіть її любити бути на природі.

Можливо, Ви і Ваша донька маєте широкі стегна і великий розмір грудей. Легко ненавидіти тіло, що більше, ніж те, що ми бачимо на обкладинках журналів. Скажіть Вашій доньці, що її ноги дозволять їй пробігти марафон, якщо вона захоче, а її грудна клітка – це не що інше, як футляр для сильних легенів. Вона може кричати, і вона може співати, і вона може змінювати світ, якщо захоче. Нагадайте доньці, що найкраще, що вона може зробити зі своїм тілом, – це використовувати його для мобілізації своєї прекрасної душі.

Koppelkam має унікальну точку зору на роль, яку мами відіграють у формуванні образу тіла доньок: Її мама страждала на анорексію та булімію, а після одужання вона особливо усвідомлювала негативність оточуючого образу тіла для дівчаток.

За словами Коппелкам, через досвід її мами вона рано зрозуміла вплив, який мами мають на впевненість у їхніх доньках. «Якщо вона каже щось негативне, там стільки сорому». Крім того, «маленькі дівчатка та підлітки завжди спостерігають за своїми мамами».