Насправді сало набагато давніший продукт, ніж можна собі уявити. Українцеві це годі збагнути, але його батьківщина схована в самому серці …Апуанських Альп на північному сході Італії.

Ідея створити кулінарний шедевр зі свинячого жиру належала рабовласникам, які шукали рецепт дешевої та калорійної їжі для робітників, що трудилися на мармурових копальнях. Для приготування лярду (смальцю) італійці використовували пряні трави, перець і часник. Лярд виходив таким смачним, що з рабської їжі перетворився на делікатес. Його й донині вважають головним надбанням колонату. Жителі Тоскани не проміняли б свого улюбленого сала ні на піцу, ні на спагеті.

Процес приготування італійського сала впродовж сторіч не змінюється: на ньому роблять сітку насічок, куди втирають сіль. Далі велику мармурову ванну зсередини щедро натирають часником та перцем, викладають у неї шматки сала, теж змащені часником та перцем, пересипаючи травами і спеціями. Потім посудину щільно закривають кришкою й лишають настоюватися.