Коли народжувалась дитина, то її лише за якийсь час несли до церкви охрестити і дати ім’я. Не робили цього у сам день народження через високу на ті часи смертність немовлят. Ім’я обирав священик на честь святого, якого славили у цей день. Пишне святкування дня народження – це витівка сучасної цивілізації.

Психологи кажуть, що у наш час іменинник переживає стрес. На приклад, на ювілей керівника приходять вітати підлеглі. Зазвичай, майже усі ставляться до шефа негативно. Він усміхається під час поздоровлень, але в душі злиться. Бо знає правду. Таке лицемірство викликає стрес, відповідно надниркові залози викидають у кров надлишок адреналіну. А от під час спілкування з людиною, якій довіряєш, рівень адреналіну нормальний. Коли ж маєш справу з тим, хто тобі “риє яму” – у душі все кипить. Чим більше людина стримується, тим гірше їй потім стає.

Психологи радять: день народження – свято родинне. І перетворювати його на громадську подію не варто.