Консультує психолог Галина Ковальчук.
“На що схожий настрій?”
Учасники гри по черзі говорять, на яку пору року, природне явище, погоду схожий їхній настрій. Почати порівняння краще дорослому: “Мій настрій схожий на білу пухнасту хмаринку в спокійному блакитному небі… А твій?”
Наприкінці гри дорослий узагальнює, який сьогодні настрій у всієї групи: сумний, веселий, смішний, злий і т.ін.
Інтерпретуючи відповіді дітей, врахуйте, що погана погода, холод, дощ, похмуре небо, агресивні елементи свідчать про емоційне неблагополуччя.
“Тінь”
Один гравець ходить по кімнаті й робить різні рухи, несподівані повороти, присідання, нахили в сторони, кивки головою, махає руками і т.ін.
Всі інші стають у рядок за ним на невеликій відстані. Вони – тінь ведучого, а тому мають швидко і чітко повторювати його рухи. Потім ведучий змінюється.
“Психологічне ліплення”
У цій вправі багато залежить від фантазії дорослого. Він просить дітей “зліпити” з власних тіл якусь фігуру (наприклад, морську зірку, рибку, кота, пташку, квітку, машину і т. ін.) і показати, як вона рухається.
Діти не тільки “ліплять” фігуру, а й “оживляють” її, рухаючись плавно і синхронно та ні в якому разі не порушуючи цілісності.
“Прогулянка по струмочку”
На підлозі (асфальті) дорослий крейдою малює звивистий струмок – то широкий, то вузький, то мілкий, то глибокий. “Туристи” стають один за одним, кладуть руки на плечі, розставляють ноги на ширину струмка в тому місці, де їх шлях починається, і повільно гуртом переміщуються берегами струмка. Той, хто оступився, тобто потрапив ногою в струмок, стає в кінець ланцюжка.
“Дзеркало”
Діти копіюють рухи, міміку, позу того, хто показує (ведучого в грі).