Письменник, журналіст, мандрівник, авантюрист… Життя Ернеста Хемінгуея було переповнене пригодами. Але, виявляється, не тільки під час нескінченних подорожей, які він описував у своїх творах, але й у стосунках із прекрасною статтю.
Кохання до Ернеста Хемінгуея приходило безліч разів. Він не був би справжнім чоловіком, не пізнавши сили любові до жінок.
Прощавай, малюче!
Миловидну американку польського походження Ернест зустрів у міланському госпіталі, куди потрапив з 227 уламками, які застрягли в тілі після поранення на італійсько-австрійському фронті в 1918 році.
Закривавлений, у бинтах, Хемінгуей прокинувся вночі, розплющивши очі, побачив обличчя гарненької дівчини. Чергувати в ту ніч випало медсестрі Агнес фон Куровські. Почуття, яке спалахнуло миттєво, виявилося взаємним.
Чарівна полька проводила цілі дні біля поранених, а ночі — в ліжку Ернеста. Виснажений травмами і пристрастю, молодий американець засинав на світанку, а Агнес тихенько вислизала з-під ковдри і йшла в сусідні палати, щоб доглянути за хворими.
Йому було лише 19, а їй уже 27. Ернест був юний, хоробрий і мужній. А дівчина дуже гарна, незалежна і вільна. Він освідчився їй у день свого народження. Агнес лишь сумно усміхнулася і відмовила.
На початку листопада 1918 року медсестру перевели в госпіталь у Флоренції. Ернест писав їй ніжні листи, благав приїхати. Натомість полька безжально відповідала: «Я зовсім не та досконала жінка, якою ти мене вважаєш. Прощавай, малюче».
Молодий Хемінгуей вперше почав думати про самогубство і кілька днів пролежав у ліжку, долаючи страшні напади лихоманки. Пізніше у житті письменника було багато жінок, проте він зізнавався друзям, що такого пристрасного кохання, як до Агнес фон Куровські, більше ніколи не відчував.
Терпелива Хедлі
Незабаром з’явилася рудоволоса, довгонога і витончена Хедлі. Вона була старша від Хемінгуея на кілька років. Розумна й терпелива, погоджувалася миритися з усіма його вадами. Жінка розчинилася в коханому.
Хедлі не була красунею, але молодого письменника підкупили душевна щедрість і та увага, яку вона дарувала. Через рік після розлучення з Агнес вони влаштували весілля.
Потім Хедлі народила сина, і в 1921 році вони вирушили до Парижа, де на Хемінгуея чекала світова слава.
Усе погане починається з безневинного
У 1922 році в житті Ернеста з’являється Поліна Пфейфер, донька заможного власника однієї з арканзаських компаній. Завжди зі смаком одягнена, наче зійшла з глянцевої обкладинки модного журналу, вміла підтримати світську розмову, чарівна мадемуазель Пфейфер вигравала на тлі консервативної Хедлі, яка була вічно заклопотана сімейними справами.
«…Молода незаміжня жінка тимчасово стає подругою молодої заміжньої, приїжджає погостювати, а потім непомітно, невблаганно робить усе, щоб одружити чоловіка із собою… Усе по-справжньому погане починається з безневинного», — пізніше написав Хемінгуей.
У 1927 році шлюб із Хедлі було офіційно розірвано. Відразу після розлучення відбулося весілля з Поліною.
Через кілька років у Нью-Йорку письменник познайомився з подружжям Мейсонів. Між ними зав’язуються дружні стосунки. Хемінгуею, правда, більше до душі дружина Гранта — Джейн, якій всього лише 22 роки. Багато часу вони проводять разом. Шлюб з Поліною на очах зазнає краху.
Найбільша помилка у житті
А незабаром на обрії з’явилася Марта Геллхорн, відома і впливова журналістка, авторка двох книг, у яких вгадувався вплив Хемінгуея. Тепер вона супроводжує його в усіх поїздках, і пара не приховує роману.
Тоді Ернест офіційно розлучається з Пфейфер і одружується з Мартою. Але і цей шлюб не приносить щастя. Емансипована й незалежна дружина надто самостійна у своїх рішеннях і вчинках. Розрив був неминучий.
Згодом прозаїк назвав стосунки з Мартою найбільшою з усіх помилок, які він коли-небудь зробив у житті.
Остання дружина
З Мері Ернест познайомився за рік до закінчення Другої світової війни в Лондоні. Роман тривав цілий рік і завершився освідченням.
Усі наступні роки Мері терпіла тягар цієї нелегкої любові. Вона прощала багато чого, зокрема і його безперервні захоплення жінками.
В Італії, у Кортіна-д’Ампеццо, в орбіту знаменитого, але вже підстаркуватого письменника потрапляє чарівна 19-річна Андріана Іванчич. Хемінгуею минув 50-й рік. Молодість, краса і художня обдарованість Андріани (вона малювала і писала вірші) зачаровували Ернеста.
Це були дивні стосунки, які тривали шість років. Хемінгуей плекав до неї ніжні, майже батьківські почуття.
Кінець історії
В останні роки життя письменник страждав від параної, що прогресувала. У нього розвинулася манія переслідування, постійно мучила нав’язлива ідея про розорення.
Мері влаштувала Ернеста під вигаданим ім’ям у клініку, де той пройшов курс електрошокової терапії. Однак лікування не дуже допомогло.
Одного ранку різкий звук пострілу розбудив Мері. У зім’ятій нічній сорочці вона вискочила зі спальні. У голові пульсувала думка: вона спізнилася, зробити щось годі! Жінка побачила на підлозі тіло свого чоловіка.
Постріл з двоствольного дробовика майже зніс письменникові голову. Йому мало виповнитися 62 роки.
«Усі історії, якщо забігти далеко наперед, завжди закінчуються смертю, — писав Хемінгуей, — і той оповідач — неправдивий, якщо приховає це від вас».
Радимо також прочитати: Родинне прокляття чи манія переслідування – що вбило Ернеста Хемінгуея?
Авторка – Мирослава Кирилова
