Якщо вас захочуть вбити — вас точно вб’ють.
Якщо вас захочуть посадити в тюрму — вас точно посадять.
Від ножа захисту не існує, бо якщо нападуть з ножем — вам кінець, вас заріжуть.
Усі ці курси самооборони — це просто шахраї. Вони вам брешуть.
Це доволі популярний коментар — як на YouTube, так і на Facebook — під кожним моїм постом. Кожного разу, коли я розповідаю про те, що існує вірогідність того, що може бути таке і таке, але що ви можете впливати на ситуацію, у відповідь читаю: все це брехня.
Нападуть — вб’ють.
Захочуть — посадять.
Від вас нічого не залежить.
Світ жорстокий.
Песимізм – зручна стратегія
Я не міг зрозуміти, що мені це нагадує. Ну, зрозуміло — песимізм зручна стратегія. Якщо ти песиміст, можна нічого не робити, бо все буде погано. Бо песимісти — це такі «розумні» люди, які «знають життя». А реалісти, оптимісти — вони дебіли. Вони не знають життя. Вони там щось намагаються, кудись ворушаться, щось роблять. А можна нічого не робити, бо все одно буде погано.
А потім я зрозумів, що мені це нагадує
Є певна категорія людей, які щиро вірять, що неможливо заробити достатньо грошей чесним шляхом. Це бабки біля під’їзду або алкашня поруч. Вони бачать, наприклад, дівчину на дорогому авто і кажуть: «На…ла». Бачать людину, у якої є власний будинок, і кажуть: «От він шахрай, крадій, набрав хабарів».
Тобто в їх уяві, в їх картині світу заробити гроші — це завжди шахрайство або крадіжка, або хабарі. Чесним шляхом — отримати освіту, зробити кар’єру, побудувати власний бізнес — це неможливо. Це все побрехеньки.
У кого є гроші — вони всі шахраї.
А що з цього витікає? Ті, в кого грошей нема, — оце справжні чесні люди. Вони не заробили грошей, тому що чесним шляхом це неможливо. Це брехня. Тобто вони бідні не тому, що невдахи, або тупі, або ледачі, або три в одному, а тому що світ несправедливий, тому що чесно заробити не можна.
Чому дурні? Бо бідні.
Чому бідні? Бо дурні.
Це правда, бо бідні люди зазвичай дурні, тому що не мають освіти та навіть не мають правильного харчування. Ще в дитинстві в них мозок формується гірше. Але зараз не про це.
Усі ці твердження про те, що якщо вас захочуть вбити — то точно вб’ють, або що чесним шляхом заробити не можна — все це називається фундаментальна помилка атрибуції.
Радимо також прочитати: Життя- це не довгий серіал, а швидше ТікТок, або Що я зрозуміла після 50…
Задумайтеся про вашу здатність впливати на власне життя
Я хочу поговорити про найважливіше в будь-якій системі особистої безпеки — про вашу агентність, суб’єктність, про вашу здатність впливати на власне життя.
Фундаментальна помилка атрибуції — це феномен з психології, так звана когнітивна помилка, коли людина всі власні досягнення приписує собі, а всі невдачі — навколишньому середовищу.
Поясню на прикладі.
Ви запізнюєтесь на важливу зустріч. Чому ви запізнилися? Тому що погода була погана, випало багато снігу, трафік був жахливий — були об’єктивні причини.
Людина, з якою ви мали зустрітися, теж запізнилася. Чому? Тому що вона непунктуальна. Вона все прос…ла та не приїхала вчасно.
Я завжди роблю все можливе, а якщо щось не вийшло — винен хтось інший. А в інших, навпаки, все, що вони роблять погано, — це тому, що вони роблять це погано.
Це доволі поширена помилка, коли людина хоче виправдати власні невдачі якимись зовнішніми факторами. Іноді це справедливо, якщо погода погана і трафік жахливий, ви можете спізнитися. А можете виїхати раніше, враховуючи ці фактори.
Є ще фундаментальна помилка батьківства, коли людина починає займатися психотерапією, спілкуватися з терапевтом про батьків і доходить висновку: «Все, що в моєму житті є доброго — це я сам, а все, що було поганого — це батьки винні».
Насправді це не так.
Людина має відповідати за власні вчинки
Існують речі, на які ми не можемо впливати. Ніякий позитивний майндсет не здатний змінити всесвіт. Але існують речі, на які ми можемо та мусимо впливати. Власна безпека, наприклад. Безпека наших близьких.
Якщо людина щиро вважає, що від неї нічого не залежить — захочуть, вб’ють; захочуть, посадять; від ножа захисту не існує; усі хочуть мене намахати; шахраї хочуть моїх грошей; усе буде погано — цій людині так жити зручно.
Це філософія гівна в ополонці. Плаваєш собі — і все буде погано.
Але цій людині цього мало. Вона хоче, щоб усі навколо поділяли її думку. Вона вважає, що якщо буде всім доводити, що все буде погано, то виконує важливу функцію. Перестає бути гівном в ополонці, а стає лідером думок, інфлюенсером.
Якщо ви не хочете бути частиною цієї сірої маси, вам потрібно зрозуміти, що є речі, на які ви можете впливати.
Можете — це не означає, що у вас 100% це вийде. Коли мова йде про самооборону, не треба використовувати слова «завжди» або «ніколи». Самооборона — це відсотки. Це шанси. Це вірогідність того, що вийде або не вийде.
Коли ви тренуєтесь — ваші шанси збільшуються.
Якщо вони не збільшуються — ви не так тренуєтесь.
Якщо ви не тренуєтесь — вони зменшуються.
Бо якщо ви не вірите, що у вас щось вийде — у вас точно не вийде.
Позитивне мислення не працює. А от негативне — працює ще й як.
Тому найважливішим фактором в ефективній самообороні є ваш майндсет, або ваша агентність. Агентність або суб’єктність — це прийняття на себе відповідальності за власні вчинки.
Це коли у вас щось вийшло або не вийшло — не тому, що світ жорстокий і несправедливий, а тому що ви підготувалися або не підготувалися.
Якщо у вас щось не вийшло і ви питаєте себе: «Чому в мене не вийшло? Що я зробив не так? Якої помилки допустився?» — у вас виникає можливість цю помилку виправити.
Якщо ж ви кажете: «Ну, світ такий жорстокий», — ви власну помилку не виправите ніколи.
Радимо також прочитати: Якщо витрачати час на дрібниці, не залишиться часу на найголовніше, – притча про життя
Відповідальність за власні вчинки — це те, що відрізняє дорослу людину від дитини
Психологія «від мене нічого не залежить» — це дитяча психологія.
Як хтось написав у коментарях: «Який сенс мати зброю, бо якщо ти нею скористаєшся, тебе 100% посадять».
Який сенс бути дорослим, якщо потрібно ходити на роботу, заробляти гроші, а потім усе одно помреш?
Казати «все одно нічого не вийде» — це форма прокрастинації.
Будь-які вчинки мають наслідки. Але незроблені вчинки теж мають наслідки.
Якщо ви в когось вистрілите з рушниці — будуть наслідки.
А якщо ви не вистрілите — теж будуть наслідки.
Ви вбили нападника — вам доведеться відповідати перед законом.
А якщо ви не вбили нападника — він, можливо, вб’є вас або ваших дітей.
Коли ми кажемо про відповідальність, це не лише «що буде, якщо я щось зроблю», а й «що буде, якщо я цього не зроблю».
Не треба слухати песимістів
На жіночих семінарах я задаю питання. Уявіть: ви заходите до ліфту. За вами заходить здоровезний чоловік і намагається вас згвалтувати. У вас є аерозольний газовий балончик. Чи варто його використовувати в ліфті? Більшість відповідає: ні. У замкненому просторі не можна!
А тепер подумайте: що буде, якщо ви не розпорошите балончик? Нападник вас згвалтує і, можливо, вб’є.
А що буде, якщо розпорошите? Ви знаєте, що зараз відбудеться. Ви можете затримати подих, заплющити очі. Так, ви отримаєте дозу іританта — але меншу, ніж нападник. Ви виграєте час.
Агентність — це прийняття рішень за себе. Це коли ви не дозволяєте людям, які живуть як гівно в ополонці, диктувати вам, що думати і які рішення приймати.
Це шлях до дорослого відповідального життя.
Якщо ви приймаєте на себе відповідальність за власні вчинки і за людей, яких охороняєте, тоді вже можна думати про фізичну форму, зброю, навички рукопашного бою.
Без цього нічого не вийде.
Не треба слухати песимістів. У них буде погано, бо вони в це вірять.
Якщо ви зробили все, що від вас залежало, і все одно вийшло погано — ви хоча б зробили все можливе. А не здалися одразу.
Здаватися — це точно буде погано.
Людей, які переконують вас, що нічого не вийде, треба сприймати як особистих ворогів.
Думати, що від вас нічого не залежить — це ще одна погана звичка.
Тримайтеся людей зі схожим майндсетом. Так формується культура особистої безпеки.
І тренуйтеся.
Бо життя бентежне.
Радимо також прочитати: П’ять речей, яких нам, дорослим, варто повчитися у дітей, щоб змінити своє життя
Автор – Антон Фарб
