У традиційній культурі українців корова займала особливе місце. Це була не просто свійська тварина, а справжня годувальниця родини, символ добробуту і спокою в домі. В народі казали: «Без корови — як без мами», бо саме вона давала молоко, масло, сир — продукти, що забезпечували життя впродовж року. Тож не дивно, що ставлення до корови було шанобливим, майже сакральним.

Колись українці майже ніколи не забивали корів на м’ясо. Це вважалося втратою благословення для дому. Забій був дозволений тільки у виняткових обставинах: на весілля, поминки або великі свята. У повсякденному житті корову берегли, захищали та лікували, ставилися до неї, як до живого символу достатку.

Що символізувала корова в українській традиції

Корова була ознакою багатства, стабільності й добробуту родини. Вважалося, що якщо у дворі є корова, то голод не страшний.
Також існували вірування, що нечиста сила може «забирати молоко», тому господарі оберігали тварину від зурочень, ворожби та злого ока.

Українці наділяли корову здатністю відчувати та співпереживати. Вважалося, що тварина може сумувати за господарем і навіть «плакати» за ним. У деяких регіонах худобу проводили поруч із домовиною під час похорону — щоб «попрощалася».

За поведінкою корови могли передбачати події:

• Чорна чи червона корова сниться — до смерті або важкої звістки.

• Якщо ввечері з пасовиська першою повертається чорна — завтра буде похмуро, якщо біла — день буде сонячний.

Також існували численні заборони:

• Не можна було бити корову білою палицею чи очеретиною, бо хворітимеш сам.

• Не можна носити відкритою дійницю з молоком, щоб «очі чужі молока не забрали».

• Після доїння перед тим, як підійти до вогню, обов’язково мили руки, інакше молоко «перейде».

Радимо також прочитати: Чи варто давати кішці коров’яче молоко, – відповідь ветеринара

Святість молока і обряди для захисту

На Юрія, Різдво та інші свята корів окроплювали святою водою і проганяли між повними відрами, щоб молоко «не збідніло». Господині, набираючи воду з криниці, примовляли, аби вона «прибавила молока».

У квітні на першу пашу корову виганяли торішньою освяченою вербовою гілкою – щоб була здоровою і слухняною.

Була й така цікава традиція. Той, хто вперше куштував молоко від нової корови, мав отримати трохи води за комір — «щоб молоко текло так само легко, як вода». Вода та молоко використовувалися і в магічних практиках, і в лікувальних обрядах.

Є ще одна давня традиція – одягати вінки коровам на Зелені свята (Трійцю). Вона пов’язана з вірою в те, що прикрашання худоби зеленню й квітами приносить родючість і добробут. Вінки плели з польових трав і квітів, вірили в їхні захисні й цілющі властивості: березі приписували силу життя, полину — здатність відганяти зло, а м’яті та любистку — здоров’я й благополуччя. У перший день Трійці пастухи разом із дітьми готували рослини і просто під час випасу плели вінки, а перед поверненням додому урочисто вдягали їх коровам, примовляючи побажання здоров’я та доброго молока. Господарі зустрічали уквітчану худобу біля двору, а зняті вінки зберігали у хліві або на одвірку протягом року як оберіг. Після цього господарі дякували пастухам за працю.

Корова і вуж: загадковий зв’язок

У народі існувало переконання, що вуж може пити молоко корови. Якщо такий вуж принадився, корова буде за ним тужити. Тому вужа не можна було вбивати — корова могла «засохнути від жалю». Також не можна було бити корову палицею, якою вбили вужа — вважалося, що тварина захворіє.

Цікаво, що молоком лікували і укуси змій, бо вважалося, що молоко «пам’ятає» силу тварини.

Приказки і прислів’я про корову

• І чорна корова біле молоко дає.
• Кожна корова своє теля лиже.
• Корові не тяжкі свої роги, а матері — свої діти.
• Корова в дворі — харч на столі.
• Як корова багато реве, то мало молока дає.
• У корови молоко на язиці.
• Та корова завжди молочна, яку продали.
• Яка корова, таке й теля.
• Корова в дворі, а середа в хаті (коли корова дає мало молока, або й зовсім не дає (ялова)).

Радимо також прочитати: Корисне чи шкідливе: правда і міфи про молоко та лактозну непереносимість