Кожна дівчинка має хоч раз у житті покохати крокодила і піти на все заради мрії. Захоплюватися силою рептилії, яка не сумнівається, бо нема чим їй сумніватися. Навчитися жити у річці, у болоті та годинами дихати під водою. Стати птахом-бігунком, що спритно виймає шматки м’яса зі смердючої пащі. Зрозуміти, що вона і сама із м’яса. Навчитися лікувати рани та відрощувати нові руки, ноги, зуби, а іноді й шматочки серця. Відкладати яйця свого кохання в мулисті гнізда і думати, який він незвичайний. Захоплено дивитись у порожні очі та мріяти про океан.

Кожна дівчинка має хоч раз у житті покохати крокодила, щоб пізнати марність свого бажання пробити, переконати, домовитися, врятувати, приручити, розтопити лід та досягти гармонії. Знайти такі слова, що весь світ ридатиме, любитиме і вмиратиме разом з нею. Стати витонченим дипломатом та продавцем шалених ідей. Навчитися майстерно обманювати себе та інших, а потім сповна платити за це. Слухати чужі історії і думати, що з нею такого не станеться. Опускатися на дно і вважати, що далі вже нікуди, але щоранку виявляти нову глибину.

Кожна дівчинка має хоч раз у житті покохати крокодила…

щоб навчитися користуватись ножем та вичиняти шкіру. Граючись, вцілювати в око з будь-якої відстані. Цінувати свій досвід та брати гроші наперед. Відрізняти ілюзії від реальності так само легко, як алігатора від каймана, особливо на черевиках та сумочках. І на запитання: Звідки у тебе все це? — загадково усміхатися, любовно складаючи інструменти у потертий саквояж зі знайомим візерунком.

Кожна дівчинка має хоч раз у житті покохати крокодила, аби відмовитися від самої концепції крокодилів та дівчаток, а також від ідеї дресирування. Перейти до ніжності, теплого гумору, світлої іронії, а також мирного в’язання ляльок. Радіти вечірнім прогулянкам з довгохвостими друзями із сусідньої річки та своїм зеленим зубастим сином, який так схожий на батька. І самій з цікавістю помічати у дзеркалі свою широку зубасту усмішку. Бути цьому вдячною. Але в цьому немає ні надриву, ні інтересу, ні подвигу. Просто безглузде щастя.

Кожна дівчинка хоч раз у житті має покохати крокодила, щоби навчитися любити звичайних людей. Ну, чи крокодилів, якщо зуміє. Або навіть у принципі навчитися любити. І дай боже, щоб одного разу було достатньо.

Кожна дівчинка має хоч раз покохати крокодила, щоб пізнати міць свого гніву та безсилля. Рвати, метати та плакати, ненавидіти, а потім здатися, розчинившись у холодній воді. Пристебнути себе до батареї, щоб ненароком знову не відчинити двері. Відродитися, збудувавши свій власний Рим, і вперти в нього всі дороги.

Авторка – Аглая Датешидзе

радимо також прочитати: