1. «А яка у тебе машина? А квартира? А шубу купиш?»
Чорт його знає, яким чином в очі прекрасних дам потрапляє цей осколок кривого дзеркала, але якщо потрапляє, то все: меркантильна мадам більше не бачить чоловіків, а бачить тільки жлобів і бідних. Жлоба потрібно розкрутити, бідного – принизити, третього не дано. Тобто про третього вона мріє – про чоловіка, який прийде і осипле її грошима, але таке щастя мало кому дістається, і вона це розуміє. Значить, залишаються жлоби. І починається: ой, я втопила телефон в унітазі. Ні, я не піду, у мене немає відповідної сукні. Нормальні люди одружуються на Балі. Мені потрібна нова шуба, ти що, не бачиш? Навіщо я взагалі з тобою живу?
І дійсно. Може, розлучимося вже? Я не проти шуби, але зрозумій, дорогенька, я не можу жити з ножем у горла і кожен день вирішувати, що віддати: гаманець або життя?
2. Милий, я без тебе не можу!
О, як це приємно – відчувати, що кохана без тебе буквально не в змозі дихати. Місяць приємно. Два. Потім – все. Потім розумієш, що вже ти не в змозі вільно зітхнути. Задушлива жінка вішає тобі на шию непідйомний камінь своєї жертовної любові. Постійно говори їй, що любиш, інакше вона зачахне. Обіймай її уві сні, інакше їй прикро. Дозволь їй на тобі виснути прилюдно, інакше їй страшно. Ніколи не залишай її, ні на хвилину. Ну гаразд, на роботу і в туалет, так і бути, можеш ходити один, але пам’ятай, що в цей час вона страждає! Дозволь їй розчинитися в тобі, інакше їй боляче. Інакше її погляд побитої дворняги буде переслідувати тебе і наяву, і в нічних жахіттях. Неси свій хрест, аміго, поки хребет не трісне. Тільки тоді вона перебереться на чужий, а ти відповзеш, звільнений і щасливий ментальний інвалід.
3. Так звідки мені знати, як платити за квартиру?
І дійсно. Раніше це робила її мама, а тепер повинен робити я. Сплачувати рахунки, викликати сантехніка, збирати документи на візи, бронювати готелі, замовляти квитки, водити машину, записувати дитину в садок… Тому що вона – теж дитина. 60 кілограмів інфантилізму. Вона не може все це робити, тому що не знає, як саме. І їй страшно. У банку злі тітки, сантехнік розмовляє на тарабарській, службовці готелів – англійською, але вона її не розуміє так само, як пташину, а дорожній рух – це взагалі якийсь паралельний всесвіт, цю ніжну квіточку не в змозі осягнути її заплутані закони. Як страшно жити! Мені. Мені страшно жити і за себе, і за ту бабу.
4. Твій син знову побився з дівчинкою!
Мій син! Ура, у мене є син! Раніше його не було. Раніше це був її син, якого ні в якому разі не можна довіряти мені. Я все зіпсую. Скупаю в окропі, нагодую «Мівіною», загублю в торговому центрі, навчу поганому. Вона мати, а я так, повз проходив. Але, як тільки дитина підростає і починає хуліганити, порушувати правила і скандалити – так він відразу мій син. Весь в мене. Я в усьому винен. Я мало того, що передав йому свій збитковий генофонд, так ще й не виховував. Так що я в усьому винен – мені і розбиратися з проблемами. Але почекай, адже ти ж сама і не давала мені його виховувати… «Ой, все!»
5. Дам – не дам
Маніпуляції сеkсом – найстрашніший гріх, це вам будь-який чоловік скаже. Якщо запитаєте, звичайно. Тільки він не пояснить чому, оскільки сам про це не замислюється. Він просто знає. Небо синє. Вода мокра. Використовувати сеkс як інструмент шантажу – не можна. Але він покірно вирушає на заслання на диван. Раз за разом. І чекає, поки його запросять в ліжко. Цілком ймовірно, що не в подружнє. О, як він міг, негідник ?! Та дуже просто. Якщо жінка говорить: «Я тобі дам, якщо ти будеш вести себе добре, а якщо не будеш – не дам», – то палкої статевої любові з тобою вона явно більше не хоче. Ну не хочеш – як хочеш.
6. Ти мені винен, тому що я принцеска
Винен, причому не тільки гроші, чорт з ними, з грошима, ця опція пропонується в базовій комплектації моделі «Мужик нормальний, звичайний». Я повинен все! Розважати, тому що їй нудно. Дбати, тому що вона дівчинка. У будь-якій незрозумілій ситуації кидати все і брати її на ручки, тому що вона бідний котик. У мене не повинно бути свого життя. Все моє життя – служіння ніжній принцесці. Ну добре, я повинен, а ти що мені винна? Нічого вона не повинна. Її місія на землі – прикрашати своїм існуванням моє нікчемне, сумне життя. Що вона для цього робить? Нічого не робить.
7. Я тебе зміню: поголю, почищу, переодягну – станеш нормальною людиною!
Якщо я одружуся – я беру те, що мені дали. Всю панночку цілком, яка є. Потім-то я, звичайно, можу заволати: «Де були мої очі, коли я сів за кермо цього пилососа!» Але, власне, пізно пити боржомі: що виросло – те виросло. Або не візьмеш, що дають, або бери, але потім не ний. Але не такі жінки, ні! Не те, щоб їх навіть не влаштовує кінцевий продукт, який їм вручили – вони в принципі не вважають його кінцевим. Чоловік – це така болванка, заготівля людини розумної. Яку потрібно обтесати сокирою, доопрацювати напильником, відшліфувати, пофарбувати, висушити, покрити лаком, і тоді, може бути, це не соромно буде людям показати.
Зупинись, жінко! Мені потрібен цей светр, в якому я на лекції ходив, а потім пролив на нього акумуляторну рідину! Толян – мій друг, я без тебе знаю, що він алкаш, таким він мені і дорогий! Я не буду читати Бегбедера, як всі нормальні люди, я і без нього нормальний! Ні, я не буду носити п’ятиметровий шарф. Засунь його собі знаєш куди? Так, саме туди. Я все сказав!
