Відпочинок Здоров'я та краса

Паломники йдуть до печери по зцілення

150 років тому тут, у печері, 13-літня дівчинка побачила Матір Божу і цілюще джерело. Відтоді до містечка їдуть з усіх усюд, аби прихилити коліна у святому гроті, помолитись за себе та рідних, набрати свяченої води.

Люрд – одна з найбільших туристських перлин країни. Це містечко на південному заході Франції. Сюди їдуть з усіх усюд, аби прихилити коліна у святому гроті, помолитись за себе та рідних, набрати свяченої води.

У містечку немає фабрики чи заводу, ба навіть ферми. Більшість місцевих жителів, а їх 15 тисяч, торгують у крамничках, утримують готелі. За їх кількістю Люрд у Франції посідає друге місце після Парижа!

Кожен, хто потрапляє до печери, завше освітленої великими свічками та окропленої водою з гірського джерела, ще довго перебуватиме в полоні трепету, піднесення і водночас упокореності. Ніколи не гадала, що так гостро зможу відчувати мить, коли забуваєш про земне й подумки потрапляєш у царство, де панує любов, співчуття та бажання робити добро. Звідки такі відчуття – годі збагнути.

Припускаю, що це частинки енергії кожного з кількамільйонної армії туристів, які щороку приїздять до Люрда. А ще святих отців різних країн, які у ювілейний рік від часу з’явлення Богоматері правлять служби просто неба, у гроті.

Є тут і храм, що складається з нижнього та верхнього. Для його побудови знадобилися надлюдські зусилля, адже сама місцина гірська. Догори від храму тягнеться пасмо гір, на якому богомольці створили так звану Хресну дорогу, 14 станцій-етапів, якими, прямуючи на Голгофу, пройшов-простраждав Ісус. Коли споглядаєш численні бронзові фігури заввишки до трьох метрів, укотре дивуєшся працелюбності людей, які служать Богу.

«МЕРСІ», «ДЗЕНЬКУЮ», «ДЯКУЮ»

Ті, хто потрапляє до Люрда, передусім поспішають у печеру, щоб набрати свяченої води з джерела (місцеві умільці облаштували там більш як десять краників), на хресну дорогу, у храм Святої Бернадетти – найбільший підземний храм Європи. Ну й неодмінно в місцеві купальні. Двічі на день жінки та чоловіки окремо можуть зануритись у цілющу воду. Але щоби втрапити до купальні о десятій ранку, чергу займають уночі. Зате згодом люди гордо й захоплено переповідають враження.

Про цілющість люрдівської води, що її десятками літрів розвозять по всьому світу, свідчать передусім мармурові плити, розміщені на внутрішніх стінах храму. На них прочитаєте і французьке «мерсі», і польське «дзенькую», і українське «дякую». Причому датовані вони і кінцем ХІХ, і початком ХХ століть. Подекуди красномовно лежать уже не потрібні костури.

Загалом у Люрді здається, що на Землі немічних більше, ніж здорових. Довкола безліч людей на інвалідних візках, з паличками, поодинці та групами, і всі вони очікують на диво. Про неповносправних тут дбають: облаштовано і пандуси, і спеціальні смуги на дорогах та майданах, і туалети, і безліч лавок. У містечку навіть є кілька будинків, де таких людей утримують, доглядають, вивозять на прогулянки й до купалень.

Про люрдівську воду розказано і написано чимало: з кількох тисяч зцілень 51 медики визнали як «зцілення у безнадійному випадку». Розповідають, що свого часу підприємливі люди взялися спорудити в місті санаторій. Але коли дослідили якість води, з’ясували, що нічого особливого в ній нема, а бактерій навіть більше, ніж у якійсь іншій. Тож донині люди набирають воду і приймають купіль безплатно.

ФРАНЦІЯ, А ВУЛИЦЯ – УКРАЇНСЬКА!

Коли побачила табличку з такою назвою, очам не повірила: Люрд, виявляється, має ще одну особливість – вулицю Українську! Там натрапляємо на греко-католицьку церкву і готель для парафіян. Там чуємо українську мову і зустрічаємо людей у вишиванках. Загалом вишита сорочка в цій місцині виконує роль привітання. Сплетіння червоно-чорних хрестиків українці сприймають однозначно: «Це ж наші!»

У Люрді не раз довелося почути «Слава Україні». Приємно, що іноземці знають, що то «Ukraine». А французи, аби догодити нашим туристам, намагаються вимовити «добрий день». Правда, на відміну від столиці, багатенько продавців (і в крамничках, і в напіввуличних кав’ярнях) послуговуються переважно французькою мовою і… мовою жестів: будь-який порух пальцем – і перед вами популярний мінімум – духмяний круасан та філіжанка кави (коштує це задоволення трохи більш як 2 євро). Перекусити нашвидкуруч можна й крокуючи численними вузькими вуличками. Вибирайте, що до вподоби: піца, батони з різними м’ясними та салатними начинками (3–5 євро) чи 50-грамова порція морозива (2–3 євро).