Діти Життєві історії

“Хочу братика”

У свої неповні чотири рочки Ія була дуже розумною дівчинкою. Вона давно вже знала, що її не приніс лелека. Адже насправді мама виростила Ію у горщику з зернятка, яке приніс тато. Одного дня дівчинка приготувала горщик для братика…

У свої неповні чотири рочки Ія була дуже розумною дівчинкою. Вона давно вже знала, що її не приніс лелека і що ні в якій капусті вона не валялася, чекаючи, поки мама нарешті знайде її і забере додому. Вона знала те, чого не знали її однолітки і глибоко в душі дуже цим пишалася. Адже насправді мама виростила Ію у своєму улюбленому горщику з зернятка, яке приніс тато.

Щойно в Ії виросли ручки і ніжки, як вона не захотіла більше сидіти на місці. Вона почала повзати по кімнаті і голосно репетувати, так що мама була змушена запеленати і заколисати вирощену донечку.

Але Ія до того ж була дуже впертою дитиною, тому коли їй виповнилося чотири, вона твердо вирішила, що хоче братика, або хоча б сестричку. Майже кожного дня дівчинка приносила додому то гарбузове, то соняшникове, то ще якесь інше насіння і простягала батькам на долоньці. Тоді тато з мамою загадково посміхалися і в один голос казали, що це не те зернятко, з якого може вирости дитина. Ія ненадовго засмучувалася і знову бігла на пошуки ТОГО насіння.

Коли в дівчинки траплялася якась неприємність, як-то забите коліно чи втрачена іграшка, мама говорила, що це ангел-охоронець задивився на сонце і кліпнув. Саме цієї миті і сталося нехороше. Увесь інший час він пильно оберігав Ію від лиха. Але одного разу ангел зажмурився. Або заснув…

Ія знала, що тато завжди приходив з роботи о восьмій годині і завжди у нього в кишені був для дівчинки гостинець. Тому коли вперше мама вкладала її спати, а батька ще не було, Ія відчула, як дрібно тремтять мамині вії, ніби від вітру. А вітер зазвичай наганяє дощові хмари.

Все частіше і частіше помічала донька вологу в мами на щоках, коли та цілувала дівчинку перед сном. Іноді Ія робила вигляд, що спить, а сама тихцем журила свого охоронця, чому мамин янгол дозволяє їй плакати, а татів – затримуватися подовгу на роботі.

Потім були довгі розмови на кухні, важливість яких зависала в темній кімнаті над самим ліжком так, що іноді важко було дихати. Ія ховалася під ковдру і грізно сопіла, як сопить тато після важкої праці. Його розмірений подих заспокоював дівчинку, коли вона прокидалася від страшного сну і переповзала зі свого ліжечка до батьків.

Потім тато поїхав у відрядження. Поїхав далеко – казала мама, а коли Ія приносила в руці зернятка щойно почищеного яблука, мама ховала обличчя у долонях. Донька підсовувала стільчик до вікна і розглядала вулицю, якою мав повернутися тато.

Зрідка він телефонував, що у нього все добре, а Ія просила його принести насіння, бо вона вже приготувала найгарніший горщик для брата.

Так минув не один тиждень. Телефонні дзвінки були все рідшими, а тиша над ліжком – все густішою. Ія почала задихатися у сні і мама довго носила її на руках, похитуючись разом з донькою і наспівуючи колискову. Ія не знала, що таке діагноз і що таке астма. Вона просто стояла в коридорі районної поліклініки, поки мама скуповувала у аптеці майже усі ліки.

Їй довелося дуже швидко подорослішати. Адже відрядження татове було всього-на-всього в сусідньому районі. І коли мама повела Ію в перший клас, дівчинка вже знала, що тато виростив братика, у якого тепер інша мама. Коли він підросте і піде до школи, Ія буде оберігати його і обов’язково скаже, що мала для нього найгарніший горщик.