Мама віддає першу дитину в садочок
Баба плаче, просить маму залишити дитя вдома. Клянеться-божиться, що буде глядіти і виховувати, аж до інституту.
Мама, зваживши всі за і проти, приймає рішення, що в садочок вони все-таки йдуть. Мить, м’яко кажучи, хвилююча, правда?
Стільки важливих вимог і питать, які треба поставити: які вихователі (вік, стаж, відгуки від інших мам, знак гороскопу, родословна, за кого голосували на виборах)? Практикують методику Монтессорі? Чи є стенфордський диплом у дитячого психолога? Нема?! Ну таке собі завідєніє.
Яка кількість дітей в групі?
Кількість постійно сопливих дітей? Кількість привитих і купивших довідку дітей? Англійська? Німецька? Китайська? Мова жестів глухонімого ефіопського племені Мухасі – чим побільше лінгвістичних знань для моєї найобдарованішої малявочки. Танці, співи, малювання, макраме, карате, висипання картин бурштином, Азбука Морзе…- все найсучасніше і найнеобхідніше для мого вундеркінда.
І ще обов’язковою вимогою для нас є наявність в садочку власного контактного зоопарку з Мадагаскарськими блакитними фазанами. Є? І басейну з дельфінами. І соляної кімнати.
Скажіть, чим ви годуєте дітей? Шеф-повар проходив стажування у Франції? А ці яблука точно органічні? А молоко? Дайте номер телефону ферми, яка вам його постачає. Я хочу познайомитись з коровою особисто.
Моя дитинка просто так не засне, треба, щоб ви їй чухали спинку, співали колискову, а ногою легенько вистукували ірландський степ, бо вона так любить.
Нарешті, отримавши задовільняючі тривожну материнську душу відповіді, мамасіта приводить своє чадо в групу.
Роздягає дитину – плаче, роззула – плаче
Відправила – руки трусяться. Серце калатає – хочеться забрати назад. Стала раком, ховаючись, підглядаєш у вікно знадвору, щоб побачити і оцінити ситуацію. Угледівши своє дитя, почала хукати на скло і малювати пальцем сердечки, щоб зірочка знала, як ти її любиш. Прибиральниця матюком і шваброю відганяє від підвіконня.
Прийшла додому, ридаєш, позираючи на годинник. Рвешся забрати раніше. Баба, опустошивши всі запаси Валідолу, завиває, здіймаючи руки до образів. Нарешті час забирати нашу бубочку. По дорозі в садочок, зайшла в магазин і накупляла їй кіндерів, шоколадок, іграшок і нові колготки – щоб вона, і всі в групі знали, як сильно мама скучила…
Мама відправляє четверту дитину в садочок
Баба плаче, від щастя. Сказала, що думала, що не доживе до цього прекрасного дня. Божиться, що «робіть шо хочте, більш глядіть не буду. Вони мене кончать. В мене тиск 200 на 100…» Вимоги, питання – все це здається мамі не таким і важливим.
Вихователька є – і на тому спасібо. Що? Вона недавно свого чоловіка сковорідкою відгамселила і була за це затримана на 3 доби? Ну шлюб – штука комплексна, може він заробив? Вона інколи матюкається? Вихователям прастітєльно, в них робота нервова.
Прибиральниця садочку в 90-х відмотала строк за рекет і озброєне пограбування? Життя прожить – не поле перейти, в 90-х всі виживали, як могли. Хто ми, щоб судить?
В групі всередині +15 – хай дітки закаляються, ми не боїмся. +30? Жар кості не ломить. В групі коклюш? Ми ризикнем. Ремонт не робився 10 років? Грибок на стінах? Я прийду, побілю!
Хочу попередити, що моя дитина їсть геть усе, тому ховайте від неї вазони. Проблем не буде, хіба лише в тих, які спробують її під час трапези потривожить. Ви у вихідні працюєте? Нє? Шкода…
Привела…
Садочок працює з 7 ранку. Матера зі спиногризом, у всєготовності, стоїть біля дверей о 6:50, радісно пританцьовуючи і щось наспівуючи. Закинувши дитя в групу, не озираючись ні на мить, без зайвих слів, мама швидко пре на вихід. Так швидко, що аж підняла за собою пилюку і збила з ніг задуту від сліз недавно спечену мамочку, яка стояла на дворі, вчепившись мертвою хваткою у підвіконня.
Прибиральниця вже її відганяла від вікна, махаючи мокрою тряпкою.
Мама, прибігши додому, міцно обняла бабу і відкрила шампанське. З бабою на двох вдули пляшку, щоб відсвяткувати цей день. Перша – за всіх мам, друга – за українські садочки, третя, традиційно, за любов…
День промчався дуже швидко, бо «счастливые часов не наблюдают».
Не поспішаючи, поважною ходою, одна з останніх, іде матера забирати дитину з садочку. По дорозі зайшла в магазин. Купила там банку горошку, туалетного паперу і СОБІ шоколадку. На порозі, при вході в садочок, без найменшого почуття провини, мама зжерла ту шоколадку, а фантік викинула. «Комар носа не підточить» – подумала мама, витираючи рота і розпливаючись у щасливій посмішці, зацьомала своє 4-те золото, яке не бачила цілий день.
Авторка – Kateryna Burrell
Радимо також прочитати:
- Історія про село і город, яку розумієш тільки через роки
-
Яжематір: дотепна історія, в якій впізнає себе кожна мама
