Одного разу до священика прийшла молода жінка і сказала:
— Два роки тому Ви одружили нас із чоловіком. А зараз розведіть: не хочу більше з ним жити.
— Яка же причина твого бажання розлучитися? — Поцікавився священик.
Жінка пояснила:
— У всіх чоловіки вчасно повертаються додому, мій же постійно затримується. Через це ми кожен день скандалимо.
Священик, здивувавшись, запитує:
— Причина тільки в цьому?
— Так, я не хочу жити з людиною, у якої такий недолік, — відповіла жінка.
— Розвести я вас розведу, але за однієї умови. Повертайся-но ти додому, спечи великий смачний хліб і принеси мені. Але коли пектимеш хліб, нічого не бери в будинку: і сіль, і воду, і борошно попроси у сусідок. І обов’язково поясни їм причину свого прохання, — сказав священик.
Жінка вирушила додому і, не відкладаючи, узялася за справу.
Зайшла до сусідки і попросила:
— Маріє, позич мені склянку води.
— У вас, що, вода закінчилася? Хіба у дворі не виритий колодязь?
— Вода є, але я пішла до священика, аби поскаржитися на чоловіка і попросила розвести нас, — пояснювала жінка. І як тільки вона закінчила, сусідка зітхнула:
— Ех, якби ти знала, який у мене чоловік! — І почала скаржитися на свого чоловіка…
Після жінка вирушила до іншої сусідки, аби попросити солі.
— У тебе сіль закінчилася, просиш усього одну ложку?
— Сіль є, але я поскаржилася священику на чоловіка, попросила розлучення… — каже та жінка. І не встигла вона закінчити, як сусідка вигукнула:
— Ех, якби ти знала, який у мене чоловік! — І почала скаржитися на свого чоловіка.
Так, до кого б ця жінка не заходила з проханням, від усіх чула скарги на чоловіків.
Нарешті, вона спекла великий смачний хліб, принесла священикові і віддала — зі словами:
— Дякую Вам, скуштуйте мою працю разом зі своєю сім’єю. Тільки не розводьте мене з чоловіком.
— Чому? Що сталося, дочко? — Запитав священик.
— Мій чоловік, виявляється, кращий від усіх! — Відповіла йому жінка.
