Кожна українська жінка у своєму житті має пережити перше кохання, перше розчарування, першу свекруху і кулінарне божевілля.

От з останнім пунктом, воно чогось найтяжче. Бо на певному етапі життя в родині, опинившись на посаді головного шеф-кухаря, кожна жінка рано чи пізно починає ламати голову над питанням:

Це не означає, що наша традиційна національна кухня така бідна на різноманіття страв. Підсвідомо кожна жінка – не просто жінка з черпаком. Вона – митець. А митцю потрібні нові відчуття для натхнення. Їсти смажену картоплю можна і тиждень, і два. А готувати два тижні смажену картоплю для жінки з душею митця – пекельна мука.

Зависає на кулінарних форумах, дивиться тисячі відео, переглядає мільйони інгредієнтів і нарешті знаходить отой рецепт, який дає їй відчуття мистецького азарту на кухонному поприщі.

Тим більше якщо у тебе город заріс портулаком, або є сто тридцять чотири кущі хости, або ти оце на п’ятому десятку раптом вичитала, що отой холодок, який спочатку мама тобі в букети совала, тоді ти своїм дітям його у букети совала, – то ніякий не холодок, а спаржа, їда богів і богинь.

А кожна українка твердо знає, що вона таки таїть у собі оте божественне начало, тому негайно пре у квітник, назбирує тої спаржі і йде її готувати.

Маю сказати, що у всіх тих екзотичних рецептах на поміч приходить часник. Часник – то така культура з якою можна з’їсти хоч підсвинка, хоч мішок бур’яну, яким зазвичай годують підсвинка. Принаймні, так мислить кожна напівбогиня, яка готує за рецептом з інтернету.

А втім, бувають кулінарні трагедії.

Одна пані, назвемо її, к приміру, Афродіта, бо таки ж напівбогиня, начитала в інтернеті рецепт тушкованих квіток лілейника з цибулею і голубці у квітках мальви.

Афродіта встала до схід сонця, обпатрала половину клумби і натворила елітної смакоти. Однак виявилося, що божественне начало її чоловіка, добряче було зіпсоване звичкою їсти борщ і сало. Тому після короткої дегустації божественна їда опинилася у кориті підсвинка, а напівбагіня Афродіта опинилася у своєї мами, бо жити в одній хаті із придурком, котрий ніц не ріже дупля у сучасній кулінарії, – то вище її сил.

Сумно. І найбільш мені шкода у цій ситуації клумбу, яка стала жертвою інтернет-кулінарії, та підсвинка, який мав добрячу печію.

А люди, люди таки помиряться. На те вони й люди. Чоловік посидить голодний і почне вважати, що не таке вже й святотатство – голубці у мальвах. Тим більше, що мальви можна було і не їсти. Можна було мовчки виколупати начинку.

Жінка трохи відійде від кулінарного божевілля. Тим більш опісля такого яскравого дебюту незвичних делікатесів їй вистачить натхнення на пів року, то мінімум. І зрозуміє, що вся причина такого фіаско у тім, що вона мало поклала у свої страви часнику.

Треба було трохи більше.

Я колись теж готувала макарони з помідорним соусом за рецептом Висоцької. З тих пір минуло більш як 15 років, але донечка й досі мені згадує той незабутній кулінарний шедевр.

Бо часнику не поклала. От якби була поклала часник ….

Одним словом, готуйте. Впадайте у гастрономічне божевілля. Воно навіть корисно. Тільки садіть багацько часнику і думайте про здоров’я підсвинка, якому споживати ті екзотичні страви.

Авторка – Київська Відьма

Радимо також прочитати: