“Дбай про свій сад – ось моє правило. Доглядай за квітами, а не ганяйся за метеликами, і тоді метелики прилетять до тебе самі. Так життя і влаштоване”, – це цитата Меттью МакКонахі, думку якого чудово розвинула психологиня Анжеліка Богданова.
“Стеж за своїм садом – що я зараз і роблю, в прямому і переносному сенсі. Ця цитата виявилася дуже близька, оскільки рослини, дерева, квіти і взагалі образ саду – це те, що завжди заземлює, надихає і дає безумовну опору.
А деяких особливо настирливих метеликів, навіть навпаки, хочеться поки відлякати, не приваблювати до бутонів почуттів, які ще не повністю розпустилися. Нехай трохи покружляють над галявиною, і тікають у своє життя, у свій метеликовий світ.
Дійсно, не завжди душа готова до гри і флірту. І як би не старалася інша людина виказати свою зацікавленість і зацікавити тебе, привернути до себе увагу, їй невтямки, що зараз ти займаєшся турботою про власний саду.
Іноді це буває сад каменів, який утворюється відповідно до японської естетики. Настільки ще заморожені почуття, і немає поки бажання кружляти метеликом. Але це дуже продуктивний період, коли в тобі закладається ріст чогось важливого, нового, незатьмареного поки життєвою суєтою.
Намагатися знайти точки дотику, які влаштовують обох, в цей період вкрай складно. Але тим важливіше вміти просто безсистемно і бездумно спілкуватися, не переслідуючи ніякої мети, не прагнучи збирати нектар.
Чи помічали ви іноді, як наповнюють такі стосунки, які ні до чого не зобов’язують? Цій науці треба ще вчитися, а не відразу ж, з першої зустрічі робити людину сенсом свого життя.
Свого метелика ти ще встигнеш піймати, а якщо і не заманиш його в сад, то можеш просто милуватися квітами і польотом яскравих крил десь за межами паркану. Філософський погляд на речі часом буває дуже важливий і зручний у всіх сенсах.
Він виробляє неприв’язаність до результату, вчить не прагнути до прямої вигоди від спілкування з людиною. Та й навіщо все розраховувати заздалегідь? Чи не краще і мудріше, просто займатися своїми садовими справами, такими приємними і для метеликів, і для себе?
А що ви відчуваєте зараз, як поживає ваш особистий сад – наповнений він метеликами, або тільки ще чекає свого літа?
