Багато господарів саме зараз, доки лежить сніг, вперше вносить добрива. Адже тала вода, проникаючи углиб ґрунту, доставляє поживні речовини прямо до коренів рослин. Та це не завжди виправдано.

Щозими в багатьох господарствах повторюється одна й та сама сцена: на ще засніжених грядках або під плодовими деревами з’являються гранули добрив. Логіка здається зрозумілою: тала вода нібито «затягне» поживні речовини в ґрунт, прямо до коренів. Та чи справді цей механізм працює так, як ми собі уявляємо?

Практика підживлення по снігу має давню історію, але сучасна агрономія дивиться на неї значно стриманіше. Для одних умов вона може бути допустимою, для інших — марною або навіть шкідливою. Розберімося, коли внесення добрив по снігу виправдане, а коли — ні і чому.

Як поводяться добрива взимку: базова фізіологія ґрунту

Взимку ґрунт перебуває у стані біологічного спокою. Температура нижче +5 °C різко знижує активність мікроорганізмів, а саме вони відповідають за перетворення більшості поживних речовин у форму, доступну для рослин.

Коренева система багаторічних культур у цей період також майже не працює. Вона не всмоктує елементи живлення в активному режимі, а лише підтримує мінімальні обмінні процеси. Тому навіть якщо поживні речовини потрапляють у ґрунт разом із талою водою, це не означає їх негайне засвоєння.

Додаймо до цього ще один фактор: талі води рухаються нерівномірно. Частина з них проникає вглиб, частина — стікає поверхнею, особливо на схилах або ущільнених ґрунтах. Саме тут і виникає ключовий ризик втрат.

Азот: найризикованіший елемент для внесення по снігу

Азотні добрива — перше, про що варто говорити в контексті зимового підживлення. Азот є найбільш рухомим елементом живлення і водночас найменш стійким.

При внесенні по снігу або по мерзлому ґрунту азот:

• легко вимивається талою водою за межі кореневої зони;

• може втрачатися у вигляді газів через процеси денітрифікації;

• практично не засвоюється рослинами через холодний ґрунт.

Особливо це стосується аміачної селітри та карбаміду. У таких умовах господар часто втрачає значну частину внесеного азоту ще до початку вегетації. Саме тому агрономи сходяться на думці: азотні добрива по снігу в більшості регіонів України — неефективні.

Набагато доцільніше вносити азот після відтавання ґрунту, коли температура стабільно перевищує +5…+7 °C і корені починають активно працювати.

Фосфор: не змивається, але й не працює

Існує поширене уявлення, що фосфорні добрива по снігу «змиває» талою водою. Насправді механізм інший і значно підступніший.

Фосфор у ґрунті малорухомий. Без загортання він швидко:

• зв’язується з кальцієм, залізом або алюмінієм;

• переходить у важкодоступні для рослин сполуки;

• залишається у верхньому шарі ґрунту, де корені навесні ще не активні.

У холодному ґрунті фосфор засвоюється особливо погано. Тому навіть якщо він формально «залишився на місці», практичної користі від такого підживлення майже немає.

Фосфорні добрива ефективні лише тоді, коли вони:

• внесені у ґрунт;

• знаходяться в зоні коренів;

• потрапляють у період активного росту рослин.

Калій: залежить від ґрунту і рельєфу

Калій займає проміжне положення між азотом і фосфором. Він менш рухомий, ніж азот, але рухоміший за фосфор. Його поведінка значною мірою залежить від типу ґрунту.

На легких піщаних ґрунтах калій може вимиватися талою водою. На важчих, глинистих — фіксується, але без загортання залишається малодоступним.

Тому внесення калійних добрив по снігу:

• не гарантує втрат, але й

• не гарантує користі.

Для більшості культур оптимальним залишається осіннє або ранньовесняне внесення калію з подальшим загортанням у ґрунт.

Комплексні мінеральні добрива: найменш виправданий варіант

Комплексні суміші (NPK) часто здаються зручним рішенням: усе в одному мішку. Але саме вони є найменш придатними для внесення по снігу.

Причина проста:

• азот із суміші втрачається;

• фосфор фіксується;

• калій поводиться непередбачувано.

У результаті господар платить за три елементи, але реально працює у кращому разі лише частина одного з них. Для досвідчених господарів це не лише агрономічна, а й економічна недоцільність.

Коли підживлення по снігу все ж може мати сенс

Попри всі застереження, існують вузькі ситуації, коли внесення добрив по снігу допускається:

• ранньовесняні відлиги без промерзання ґрунту;

• газони або багаторічні трави з поверхневою кореневою системою;

• дуже легкі дози, як коригувальний захід, а не основне підживлення.

Навіть у цих випадках йдеться не про правило, а про виняток, який потребує розуміння умов і точного дозування.

“Так робили завжди” – не завжди працює

Найбільша проблема практики підживлення по снігу — не саме добриво, а віра в просту схему: розсипав — і природа все зробить сама. Насправді ж ґрунт — складна система, де кожен елемент працює лише за певних умов.

Те, що спрацьовувало десятиліття тому або «у сусіда», може бути неефективним сьогодні — через інший клімат, інший ґрунт або змінені сорти рослин.

Тепер очевидно, що підживлення по снігу — не агрономічна панацея і не обов’язкова процедура. У більшості випадків воно не дає очікуваного ефекту, призводить до втрат поживних речовин і створює хибне відчуття «зробленої роботи».

Радимо також прочитати:

• Органічні добрива: як їх робити й чому вони кращі за мінеральні
• Зелений порошок – супердобриво для вазонів і розсади