Ця квітка росте без землі та води і при цьому неймовірно красиво цвіте. Йдеться про лілію вуду. Ця квітка має й інші, не менш екзотичні назви, як-то диявольський язик, зміїна пальма і трупна квітка. Здавалося б, рослина з такою назвою гарною бути не може. Але це не так. Лілія дає одну, але надзвичайної краси квітку і один, але великий і схожий на пальму листок, а півроку росте без землі й води.
Ботанічна назва цієї незвичайної рослини – сауроматум жилкуватий. У народі її звуть лілією вуду. Таку назву вона отримала за те, що може цвісти без ґрунту і води, ніби на неї наклав закляття чаклун. Батьківщиною цієї рослини є тропіки Африки (від Судану до Замбії), але вона також росте на Аравійському півострові і в Індії. Двісті років тому лілія вуду потрапила в Європу.
Секретами догляду за рослиною ділиться досвідчена квітникарка Алла Скорик: «У вересні-жовтні (одночасно із гладіолусами) викопую цибулину лілії, кладу у паперову коробку і зберігаю всю зиму в холодильнику у контейнері для овочів, – розповідає пані Алла. – На початку березня дістаю, кладу цибулину на тарілку. На порожню тарілку: без ґрунту і без води. І невдовзі лілія зацвітає: дає одну-єдину, але дуже красиву квітку».
Коли лілія перецвітає, цибулина зморщується. Тоді жінка висаджує її у квітник (також приблизно одночасно із гладіолусами, у квітні-травні). «Саджу її на «найпочесніше» місце – поряд із невеличким декоративним ставочком. Бо незабаром із цибулини з’являється листок. Він також тільки один, зате великий і дуже красивий, нагадує пальму або величезний листок каштана із загостреними кінчиками і на високому стеблі», – провадить пані Алла. Чим більша цибулина, тим більший листок. Восени він відмирає, тоді жінка викопує цибулину і кладе в холодильник. «І знову чекаю весни, коли лілія мені подарує квітку», – додає.
Сауроматум називають трупною квіткою за специфічний аромат під час цвітіння, що нагадує запах тухлої риби або мертвої миші. Цей запах повідомляє комахам-запилювачам (переважно мухам) про початок цвітіння. «Кажуть, квіти лілії вуду огидно пахнуть, – зауважує жінка. – Але я маю два сорти цієї рослини, й обидва не мають неприємного запаху».
