Пророк Іона народився у VIII столітті до Р.Х. Одного разу Господь повелів йому йти в язичницьке місто Ніневію, столицю Ассирійського царства, і сповістити жителів цього міста, що Господь знищить їх, якщо вони не покаються.

Та Іона не хотів іти з проповіддю до ворогів народу ізраїльського і не послухався голосу Божого. Він сів на корабель, який відбував до іншої країни. Але раптом на морі піднялася сильна буря. Кораблю загрожувала загибель. Усіх, хто був на ньому, охопив жах.

Моряки вирішили кинути жереб, щоб довідатись, через що їх спіткало таке лихо. Жереб випав на Іону. Іона зізнався у своєму гріху і сказав: “Так, я згрішив перед Господом! Киньте мене в море, і буря втихне”. Коли його кинули у море, буря втихла.

У цей момент Іону проковтнула величезна риба, яка в Біблії названа китом. Іона три дні і три ночі пробув у череві кита, молячись Богу про помилування. І Господь зберіг його неушкодженим у череві кита і помилував його. Через три дні кит викинув пророка живим на берег.

Після цього Іона пішов у Ніневію, щоб виконати волю Божу. Цілий день він ходив містом і проповідував усім, кажучи: “Ще сорок днів, і Ніневію буде зруйновано!” Мешканці повірили його словам. Вони, разом з царем, наклали на себе піст, стали молитися і каятися у своїх гріхах. І Господь помилував їх.

Та Іона заремствував на таке милосердя Боже, що Він помилував язичників, і просив собі смерті у Бога. Ймовірно, він гадав, що його вважатимуть лжепророком. Господь і цього разу врозумив Іону. Перед наметом, який Іона розкинув для себе поблизу Ніневії, за одну ніч виросла велика рослина і захищала його від сонячної спеки. Але на другий день черв’як підточив цю рослину, і вона всохла. Іона вельми сумував за всохлою рослиною.

Тоді Господь сказав йому: “Ти жалкуєш за рослиною, над якою не трудився і якої не плекав. То хіба ж Я можу не пожаліти Ніневії, міста великого, в якому понад сто двадцять тисяч чоловік, не здатних розрізнити, де права, а де ліва рука, і безліч худоби?”

Те, що Іона вижив три дні у череві кита схоже на казку або легенду. Зрештою, сприймати потрібно суть, мораль цієї історії, опускаючи деталі. Хоча така історія цілком могла трапитися насправді.

Британець доктор Рансон Гарвей у своїх записках згадував про експеримент, коли його друг вирішив підтвердити правдивість біблійної історії і заліз в повітряну камеру мертвого кита-фінвала (її об’єм майже 200 м3), підтвердивши, що кисню всередині цілком достатньо, щоб прожити три доби.

Також можна пригадати історію моряка з англійського китобою «Зірка Сходу». У 1891 році про нього писала вся світова преса. Тоді матроси поранили великого кита й довго намагалися добити тварину. У метушні ніхто не помітив, куди поділися два їхні товариші. Вже коли обробляли тушу зі шлунка кита дістали одного з них – живим! Прийшовши до тями, Джеймс Бартлі (так звали щасливчика) розповів про свої пригоди.

Ми повинні розуміти, що кожен із нас може опинитися на місці Іони, в “череві кита”, – таким морським чудовиськом можуть бути обставини нашого життя, проблеми, лиха й навіть ми самі. Мабуть, це єдиний спосіб  достукатися до нас, зробити так, щоб ми почули Господа.

Варто прислухатися до Господа – і Він виведе на світло Боже. Так само, як вивів на сушу Іону.